Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №818/501/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №818/501/16

адміністративне провадження №К/9901/8699/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (суддя Соколова В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року (колегія суддів у складі: Калиновського В.А., Бенедик А.П., Філатова А.М.) у справі № 818/501/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі,

установив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення від 6 квітня 2016 року № 43-к, поновити його на посаді головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області.

Вважав незаконним звільнення з роботи за прогул без поважних причин, оскільки він подавав заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавство про працю. Крім того, позивач є членом виборного органу профспілки, і останньою відмовлено у розірванні трудового договору, що відповідачем не враховано при видання наказу про звільнення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача - голова Професійної спілки «Справедливість» Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вважає помилковими висновки судів, з яких вони виходили при вирішенні спору. Зазначає, що раніше судовим рішенням від 24 листопада 2015 року його було поновлено на посаді, однак наказ про поновлення винесено відповідачем лише 15 січня 2016 року, що свідчить про невиконання останнім законодавства про працю та є підставою для звільнення працівника за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України. Крім того, наказ про звільнення не відповідає чинному законодавству, оскільки у ньому не вказано дату вчинення прогулу та не зазначено обставин, за яких його допущено, а складені відповідем акти та службові записки не є належними доказами прогулу позивача. Судами не враховано, що відповідачем не дотримано передбачені статтею 148 Кодексу законів про працю України терміни застосування дисциплінарного стягнення, а виборним органом профспілки відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1

Від Професійної спілки «Справедливість» Управління Держпраці у Сумській області надійшли письмові пояснення стосовно касаційної скарги, в яких представник повністю підтримує доводи скарги, просить скасувати оскаржувані судові рішення і позов задовольнити.

Управління Держпраці у Сумській області надіслало письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких просить її відхилити, посилаючись на необгрунтованість викладених у ній доводів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року у справі № 818/3540/15 наказом від 15 січня 2016 року № 7-к ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області з 10 вересня 2015 року, виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного виходу на роботу та зобов'язано з 22 січня 2016 року приступити до виконання своїх посадових обов'язків.

Позивач приступив до роботи 8 лютого 2016 року, і цього ж дня подав заяву про звільнення із займаної посади за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

За результатами розгляду заяви, 8 лютого 2016 року позивач отримав відповідь про відсутність підстав для її задоволення

9 лютого 2016 року позивач повторно подав заяву про звільнення із займаної посади за частиною третьою статті 38 КЗпП України, та отримав письмову відмову у задоволенні його заяви.

10 лютого 2016 року позивач звернувся до Управління Держпраці у Сумській області із вимогою видати йому трудову книжку та копію наказу про його звільнення, на яку 11 лютого 2016 року отримав роз'яснення щодо відсутності підстав для їх видачі.

З 10 лютого 2016 року по 6 квітня 2016 року включно позивач був відсутній на роботі без поважних причин, що ним не заперечується.

З метою з'ясування причин відсутності позивача на робочому місці відповідачем вживалися наступні заходи:

- 11 лютого 2016 року на адресу, зазначену позивачем у заяві про видачу трудової книжки від 10 лютого 2016 року, направлено листа із пропозицією надати пояснення причин його відсутності на робочому місці 10 та 11 лютого 2016 року. Вказаний лист направлено рекомендованим листом з повідомленням, однак у зв'язку із закінченням строку зберігання у відділенні поштового зв'язку, конверт повернувся в Управління;

- 15 лютого 2016 року головним спеціалістом сектору персоналу ОСОБА_6 здійснено телефонний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_1, в ході телефонної розмови йому пропонувалось надати письмові пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці 10, 11, 12 та 15 лютого 2016 року, однак від пропозиції надавати пояснення він відмовився, про що складено акт від 15 лютого 2016 року.

- 14 березня 2016 року заступником начальника Управління ОСОБА_7 в ході телефонної розмови запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці з 16 лютого 2016 року по 14 березня 2016 року, від пропозиції надавати пояснення він відмовився, про що складено акт від 14 березня 2016 року.

З метою отримання погодження звільнення працівника із профспілковою організацією, членом якої є ОСОБА_1, 16 лютого 2016 року на адресу професійної спілки «Справедливість» Державної служби України з питань праці у Сумській області направлено лист, однак відповідь управлінням не отримана.

15 березня 2016 року на адресу професійної спілки «Справедливість» Державної служби України з питань праці у Сумській області направлено лист про надання згоди на звільнення члена профспілки, у відповідь на який листом від 6 квітня 2016 року направлено рішення виборного органу професійної спілки «Справедливість» Державної служби України з питань праці у Сумській області від 30 березня 2016 року про відмову в погодженні звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.