ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №826/12669/17
адміністративне провадження №К/9901/53149/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року (судді Чудак О.М., Маруліна Л.О., Пащенко К.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (судді Губська Л.В., Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі № 826/12669/17 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Секретаріат Кабінету Міністрів України, Національне агентство з питань державної служби, Міністерство охорони здоров`я України, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ; відповідач), треті особи - Секретаріат Кабінету Міністрів України, Національне агентство з питань державної служби (далі - НАДС), Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), ОСОБА_2 , у якому, враховуючи заяву про зміну підстав адміністративного позову, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення КМУ, оформлене протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, у частині відмови у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров`я України»;
- зобов`язати КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07 грудня 2016 року в порядку, передбаченому чинним законодавством.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що була визнана переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України. Однак, рішенням КМУ, оформленого протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, їй було відмовлено у призначенні на посаду державного секретаря МОЗ України. Вказаного висновку відповідач дійшов за результатом розгляду довідки, складеної Секретаріатом КМУ за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» стосовно ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України. Спірне рішення КМУ позивачка вважає протиправним, оскільки вона успішно пройшла спеціальну перевірку відповідно до Законів України «Про запобігання корупції» та «;Про очищення влади», а тому відповідач мав достатні правові підстави для призначення її на вказану посаду. Також позивачка вказувала на незаконність розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров`я», оскільки воно прийняте внаслідок прийняття протиправного рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України, оформленого протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, оскільки на момент його прийняття КМУ, як суб`єкт призначення, мав інформацію про подання ОСОБА_1 неправдивих відомостей. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оголошення та проведення повторного конкурсу, а також закріплення його результатів, не порушує права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки вона не приймала участі в повторному конкурсі. Щодо позовної вимоги про зобов`язання КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07 грудня 2016 року в порядку, передбаченому чинним законодавством, то суд першої інстанції зазначив, що прийняття рішень щодо оголошення, проведення та закріплення результатів конкурсу на зайняття посади державного секретаря МОЗ України є дискреційними повноваженнями КМУ і адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У свою чергу, в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції зауважив про те, що в позовній заяві та під час судового розгляду в суді першої інстанції позивачка про свою участь у повторному конкурсі на підставі розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р не повідомляла, що і стало підставою для відповідного висновку суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вказує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, а судом у порушення частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не викладено мотивів стосовно того, яким чином відомості про майновий стан позивачки, відображені в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, згідно з перевіркою відповідно до Закону України «Про очищення влади» визнані достовірними, а аналогічні відомості про майновий стан позивачки при спеціальній перевірці вже будуть недостовірними.
ОСОБА_1 наголосила, що скористалася та реалізувала передбачене статтею 58 Закону України «Про запобігання корупції» та пунктом 12 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укрпаїни від 25 березня 2015 року № 171 (далі - Порядок № 171), право на подання зауважень до довідки та виправлення розбіжностей, а відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення був зобов`язаний керуватися результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», однак з урахуванням наданих письмових пояснень та виправлених розбіжностей, наданих у межах перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».
Також позивачка зазначає про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р є похідною, оскільки її задоволення залежить від вирішення основної вимоги - про визнання протиправним та скасування рішення КМУ від 06 вересня 2017 року № 52, а тому висновок суду про те, що спірне розпорядження відповідача не порушує її законні права та інтереси є безпідставними. Крім того, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не приймала участь у повторному конкурсі на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України, адже зазначені обставини підтверджуються листом НАДС.
Скаржник вважає, що вимога про зобов`язання КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу від 07 грудня 2016 року жодним чином не створює ситуацію щодо підміни судом органу державної влади та порушення дискреційних повноважень відповідача, позаяк суд може лише зобов`язати відповідача прийняти рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством, а яке саме рішення прийняти буде вирішувати КМУ, виходячи зі своїх дискреційних повноважень. При цьому, при вирішенні даної позовної вимоги суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки в оскаржуваному рішенні надав тлумачення статті 19 Конституції України.
Ухвалою від 18 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 представник Секретаріату КМУ просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що успішне проходження позивачкою спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» не може беззаперечно свідчити про успішне проходження останньою спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», адже вимоги названих законів різні. Представник Секретаріату КМУ вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Представник МОЗ України у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому вважає, що судами попередніх інстанцій повно та об`єктивно досліджено обставини справи, правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не допущено порушення норм процесуального права. З огляду на це, представник МОЗ України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Представник КМУ також подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказує, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає можливості ухилення від відповідальності за подання неправдивих та недостовірних відомостей. Пояснення, подання яких передбачено Законом України «Про запобігання корупції» беруться до уваги, але не звільняють від відповідальності за подання неправдивих та недостовірних відомостей. Представник наголошує, що позивачка надала пояснення за фактом розбіжностей у декларації, проте не подала зауваження до результатів спеціальної перевірки, що додатково свідчить про її згоду з результатами перевірки та помилковість тверджень про порушення судами статті 246 КАС України. Твердження позивачки про те, що під час перевірки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про очищення влади», та перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», перевіряються однакові відомості - не відповідає чинному законодавству України, адже предметом цих перевірок є різні відомості. Представник КМУ просить звернути увагу на те, що відповідачем відмовлено в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України саме за результатами спеціальної перевірки, а не у зв`язку з наданням пояснень. Крім того, позивачка, долучивши до матеріалів справи лист НАДС від 04 жовтня 2017 року № 8308/90-17, не зазначила з яких причин даний лист не був наданий до суду першої інстанції. Водночас, участь ОСОБА_1 у повторному конкурсі додатково свідчить про те, що вона фактично погодилась з рішенням КМУ, прийнятим за результатами спеціальної перевірки та перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади. До того ж, визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року 621-р не поновить будь-яких прав позивачки. Враховуючи викладене, представник відповідача просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Треті особи - НАДС і Янчук А.О. правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
07 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 07 червня 2019 року № 658/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Сервисы для юристов