Ухвала КАС ВП від 09.04.2018 року у справі №820/5273/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №820/5273/17

адміністративне провадження №К/9901/52898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №820/5273/17

за позовом Громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, треті особи - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Київській області, про скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мар`єнко Л.М., суддів: Білової О.В., Мельникова Р.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Спаскіна О.А., суддів: П`янової Я.В., Любчич Л.В.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. Громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, треті особи - Головне управління ДМС України в Харківській області, Головне управління ДМС України в Київській області, в якому просив суд скасувати наказ Державної міграційної служби України №81 від 29 березня 2017 року, в частині що стосується громадянина Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. Позивач - громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 прибув до України у 1989 році відповідно до Угоди, укладеної між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року.

2.1. З 1989 року по 1993 рік позивач працював на Київському заводі "Ленінська кузня". Під час роботи на заводі здобув кваліфікацію електромонтажника. Після звільнення з роботи залишився проживати в Україні.

2.2. 15 червня 2004 року ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області позивача було документовано безстроковою посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 та 21 жовтня 2008 року видано ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області посвідку на проживання серії НОМЕР_2 .

2.3. Представник позивача звернувся із заявою до начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв`язку з досягненням ОСОБА_1 45-річного віку.

2.4. Листом від 20 жовтня 2017 року №04/1-27264 ГУ ДМС України в Харківській області представника позивача повідомлено, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться громадянин СРВ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому наказом ДМС України №81 скасовано посвідку на постійне проживання в Україні видану на підставі Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».

2.5. Наказ Державної міграційної служби України від 29 березня 2017 року №81 прийнято на підставі висновку ГУ ДМС України в Київській області від 16 березня 2017 року про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину СРВ ОСОБА_1 .

2.6. Вказаним висновком від 16 березня 2017 року про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання, ГУ ДМС України в Київській області визначено, що оформлена громадянину СРВ ОСОБА_1 15 червня 2004 року посвідка серії НОМЕР_1 та видана УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області 21 жовтня 2008 року на її підставі посвідка НОМЕР_2 підлягають визнанню недійсними та вилученню, з огляду на той факт, що на момент звернення позивача, а саме 26 червня 2003 року положеннями законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про імміграцію», а вказаний іноземець не мав жодних підстав щодо отримання посвідки на постійне проживання.

2.7. Наказом Державної міграційної служби України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" від 29 березня 2017 року №81, зокрема, пунктом 9 (підпунктами 9.1-9.3) скасовано рішення відділу ГУРФО ГУМВС України в Київській області від 15 червня 2004 року та рішення ГУ ДМС у Харківській області від 21 жовтня 2008 року про документування посвідками на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15 червня 2004 року та серії НОМЕР_3 від 21 жовтня 2008 року визнано недійними та такими, що підлягають вилученню.

2.8. Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, позов задоволено.

3.1. Скасовано наказ Державної міграційної служби від 29 березня 2017 року №81, в частині що стосується громадянина Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3.2. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірний наказ в частині, що стосується позивача не може бути визнано таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки під час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні міграційний орган фактично підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та відсутність порушень вимог чинного законодавства.

IV. Касаційне оскарження