ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №812/730/17
адміністративне провадження №К/9901/32745/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року (суддя Кисельова Є.О.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (судді: Гаврищук Т.Г. (головуючий), Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.)
у справі № 812/730/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІБРОВА»
до Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІБРОВА» (далі - ТОВ «ДІБРОВА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області, контролюючий орган), в якому просило: визнати незаконним та скасувати наказ від 20 січня 2017 року № 16 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; визнати протиправними дії, пов`язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 10 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного позову від 26 вересня 2017 року, адміністративний позов задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що у контролюючого органу не було підстав, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Луганській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ДІБРОВА» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що однією із підстав для прийняття наказу від 20 січня 2017 року № 16 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача стало ненадання останнім документів та пояснень до Станично-Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області на запит від 27 липня 2016 року № 839/12-29-14/05, що направлявся ТОВ «ДІБРОВА». Вказаний запит складено відповідно до вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та містить фактичні та правові підстави для його надіслання, опис інформації, види та типи конкретних документів, що витребовуються, період, за який слід надати документи. Також контролюючий орган вважає, що при прийнятті спірного наказу про проведення перевірки правомірно визначив однією із підстав підпункт 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Луганській області.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.
03 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у Луганській області 20 січня 2017 року у зв`язку з наявною податковою інформацією, що свідчить про порушення ТОВ «ДІБРОВА» податкового законодавства, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016130000000006 від 29 лютого 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.1, 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.13 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та з урахуванням пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України прийнято наказ № 16 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
На підставі вказаного наказу відповідачем проведено перевірку ТОВ «ДІБРОВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2015 року до 31 грудня 2015 року за взаємовідносинами з ТОВ «МДМ КОД» та щодо повноти сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період з 01 жовтня 2015 року до 31 березня 2016 року за взаємовідносинами з фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 з 30 січня 2017 року, за результатами якої складено акт від 10 лютого 2017 року № 15 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 березня 2017 року №№0001841303, 0000231403, 0001851303, 0001821303, 0000221403.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Сервисы для юристов