Ухвала КАС ВП від 01.04.2019 року у справі №804/4434/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №804/4434/15

адміністративне провадження №К/9901/8581/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Луніної О.С. від 07 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шальєвої В.А., суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А. від 09 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» до Західної-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, Інспекція), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, ГУ ДФС), в якому просило: 1) визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Інспекції від 19 грудня 2014 року №0000822201; 2) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС про результати розгляду первинної скарги від 05 березня 2015 року №1879/10/04-36-10-07-09.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків Інспекції про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Укрбудівниця») не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договору та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій; в ході розгляду справи не встановлено наявності у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності; позивачем не доведено необхідності залучення субпідрядника ТОВ «Укрбудівниця» для виконання робіт за договором підряду, зважаючи на можливість виконання таких власними силами. Відтак, за висновком судів, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ. Також суди дійшли висновку, що при прийнятті рішення про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку з чим, на його думку, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності та прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано за адресою: 51400, м. Павлоград, вул. Карла Маркса, буд. 1-а та перебуває на податковому обліку в Інспекції, є платником ПДВ.

Відповідачем 1 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Укрбудівниця» за серпень 2014 року, за наслідками якої складено акт від 27 листопада 2014 року №279/04-10-22-01/33253299, у якому встановлено наступні порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено розмір податкового кредиту та занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 51366,37 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом-субпідрядником (ТОВ «Укрбудівниця») у серпні 2014 року, оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських відносин.

На підставі акта перевірки відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №0000822201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 77049,00 грн., у тому числі за основним платежем - 51366,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25683,00 грн.

Рішенням ГУ ДФС від 05 березня 2015 року №1879/10/04-36-10-07-09 «Про результати розгляду первинної скарги» податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №0000822201 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 12841,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції), в іншій частині скаргу платника податків залишено без задоволення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.