Ухвала КАС ВП від 04.09.2019 року у справі №640/1834/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2020 року

Київ

справа №640/1834/19

адміністративне провадження №К/9901/29114/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Блажівської Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/1834/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» до Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги, провадження у якій відкрите за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) ,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АМК») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 6 листопада 2018 року № 0019121305, та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 листопада 2018 року № Ю-0019111305.

Позов вмотивовано тим, що факт користування позивачем транспортними засобами підтверджується договорами позички та оренди транспортних засобів, а тому відсутні підстави вважати, що видане співробітникам пальне має обраховуватись в якості додаткового блага. Позивач вказує, що ним було надано відповідачу всі документи, якими підтверджувалось використання пального в його господарській діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «АМК» задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АМК» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої було складено акт від 3 вересня 2018 року № 758/10-36-14-14/34202711.

Перевіркою встановлено, серед іншого, порушення приписів частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого було встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015-2018 роки в розмірі 549205,02 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що ТОВ «АМК» закуповувало паливо (бензин, дизельне пальне, газ), яке в подальшому використовувало на авто, які не належать підприємству позивача на праві власності або користування. Крім того, відсутнє документальне підтвердження понесених витрат, зокрема, куди саме витрачено бензин, дизельне пальне, газ, оскільки згідно з балансом у підприємства відсутні власні чи орендовані авто, які могли би використовувати даний вид палива.

На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДФС 6 листопада 2018 року винесено:

- вимогу про сплату боргу №Ю-0019111305, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 549205,02 грн;

- рішення № 0019121305, яким до позивача було застосовано штраф в сумі 54920,50 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, не буде вважатись додатковим благом для працівників за умови, що і транспортні засоби, і пальне використані для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивачем не надано жодних доказів експлуатації транспортних засобів в межах господарської діяльності, зокрема відсутні дані щодо обліку пального та записи щодо пробігу транспортних засобів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд за наслідками дослідження копій товарно-транспортних накладних, видаткових накладних постачальників паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), актів списання пального, доказів оплати дійшов висновку, що вказані первинні документи у своїй сукупності доводять зв`язок між витратами позивача та його господарською діяльністю та свідчать про помилковість висновку контролюючого органу про невиконання ТОВ «АМК» обов`язку з нарахування єдиного соціального внеску з огляду на отримання працівниками позивача додаткового блага. Апеляційний суд визнав хибним висновок суду першої інстанції, що списання палива має бути врегульоване внутрішніми наказами на підприємстві, оскільки на час виникнення спірних правовідносин на законодавчому рівні була відсутня вимога щодо необхідності розроблення таких документів.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на приписи Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 (далі - Наказ №43), якими встановлено допустимі значення міри споживання пального у певних умовах експлуатації транспортних засобів. Позивач до перевірки не надав документів, які б підтверджували використання пального підзвітними особами у періоді, що перевірявся. Крім того, скаржник наголосив на тому, що договори позички не посвідчені нотаріально, а тому відповідно до вимог статей 799, 828 ЦК України не є дійсними.

Також Головним управлінням ДПС у Київській області подано клопотання про заміну Головного управління ДФС у Київській області в порядку процесуального правонаступництва, оскільки відповідно до розпорядження КМУ від 21 серпня 2019 року №682-р на ДПС України та її територіальні органи покладено функції з реалізації державної податкової політики.

Розглянувши вказану заяву, на підставі статті 52 КАС України колегією суддів здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Київській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду- без змін як законну та обґрунтовану. Наголошено, що у касаційній скарзі відсутні будь-які посилання скаржника на конкретний висновок апеляційного суду, який би протирічив нормам діючого законодавства. На думку позивача, контролюючий орган помилково нарахував єдиний соціальний внесок на загальну вартість закуплених ТОВ «АМК» паливно-мастильних матеріалів та не здійснив аналіз напрямків їх використання, оскільки більша частина дизельного палива була спрямована на заправлення транспортних засобів, що перебували в оренді у позивача. Також зауважено, що при укладенні договорів позички автомобілів достатньо простої письмової форми.