Ухвала КАС ВП від 10.06.2020 року у справі №813/2338/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа №813/2338/17

касаційне провадження №К/9901/40097/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (головуючий суддя - Шавель Р.М.; судді: Бруновська Н.В., Костів М.В.) у справі № 813/2338/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2017 № 0008891410 та від 07.06.2017 № 0008901410.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06.09.2017 адміністративний позов задовольнив повністю з огляду на підтвердження реального характеру оспорюваних господарських операцій.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.11.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 скасував та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 86.3, 86.8 статті 86, статей 134, 135, 198, 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

При цьому зазначає, що реальний характер розглядуваних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідачем усупереч правилам пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не розглянуто заперечення з долученими документами, не надіслано платнику висновку за результатами розгляду заперечення та неправомірно 07.06.2017 прийнято спірні акти індивідуальної дії.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» з питань проведення взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбра» за червень 2015 року, результати якої оформлено актом від 19.05.2017 № 600/13-01-14-10.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання юридичних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбра» з огляду на непідтвердження реального характеру операції та господарського характеру понесених за нею витрат належним чином оформленими первинними документами.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2017 № 0008891410, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 86850,00 грн. за основним платежем та 21712,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 07.06.2017 № 0008901410, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 96500,00 грн. за основним платежем та 24125,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.