Ухвала КАС ВП від 10.06.2020 року у справі №804/6356/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа №804/6356/16

касаційне провадження №К/9901/37802/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 (суддя Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (головуючий суддя - Семененко Я.В.; судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі № 804/6356/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 № 0003991500.

Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками її останнього розгляду Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20.10.2016 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.03.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 залишив без змін.

Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварному характері розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій із Фермерським господарством «Золоте руно 2013» за березень 2014 року, результати якої оформлено актом від 06.10.2014 № 2698/04-66-15-00/35394737.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного у Фермерського господарства «Золоте руно 2013» соняшника з огляду на безтоварний характер здійснених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на акт від 13.08.2014 № 268/22/35323624 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Фермерського господарства «Золоте руно 2013» з питань правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість і правомірності перебування на фіксованому сільськогосподарському податку за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, де зазначено, що це підприємство не знаходиться за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а здійснені ним операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, відповідних виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких поставок або здійснення іншої господарської діяльності.

Крім того, відповідач звертав увагу на інформацію від Держземагенств у Дніпропетровській та Полтавській областях щодо відсутності у Фермерського господарства «Золоте руно 2013» земельних ділянок (власних або орендованих), а також зерносховищ для зберігання врожаю.

На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № 0003991500, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 781912,00 грн. за основним платежем та 390956,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталь» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; актів приймання-передавання продукції; складських квитанцій на зерно; рахунків; платіжних доручень; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Крім того, в матеріалах справи наявний витребуваний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс» (зернового складу) Витяг з Книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36) по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь» (культура соняшник) за період з 18.03.2014 по дату закриття особового рахунку, що підтверджує фактичне зберігання насіння соняшника, яке належить позивачу, на складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс».