ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № П/811/1036/16
адміністративне провадження № К/9901/6828/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № П/811/1036/16
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Прокуратури Кіровоградської області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Притули К.М.,
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Головко О.В., суддів Ясенової Т.І. Суховарова А.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просила:
1.1 визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області від 22 липня 2016 року №361ц;
1.2 поновити позивача на роботі на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконані судових рішень прокуратури Кіровоградської області;
1.3 стягнути з прокуратури Кіровоградської області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 22 липня 2016 року по день прийняття рішення.
2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що з 19 січня 1995 року по 22 липня 2016 року вона працювала в органах прокуратури на різних посадах. Наказом від 22 липня 2016 року №361ц позивача за грубе порушення правил прокурорської етики, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, звільнено з займаної посади. Підставою звільнення в спірному наказі відповідачем визначено нібито факт скоєння кримінального правопорушення. Однак, позивач не погоджується із зазначеним наказом про її звільнення, оскільки вважає, що він прийнятий безпідставно та всупереч нормам діючого законодавства.
2.1. Позивач вказує на те, що на теперішній час судове провадження у кримінальній справі триває, будь-яке судове рішення щодо позивача за обвинуваченням по суті судом не ухвалено. Тобто, вважає, що відповідач всупереч недоведеності її вини у скоєнні кримінальних правопорушень, передчасно зробив висновок про наявність дисциплінарного проступку.
3. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 12 лютого 2011 року позивач прийняла Присягу працівника прокуратури, за якою зобов`язалась неухильно дотримуватись Конституції та законів України, постійно бути принциповою, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. Крім того, відповідно до приписів Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року позивач мала неухильно дотримуватись вимог професійної етики та поведінки - Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123.
3.1. Проте, позивачу 14 січня 2016 року вручено повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (отримання неправомірної вигоди) за фактом вимагання у ОСОБА_2 працівниками прокуратури Кіровоградської області неправомірної вигоди в сумі 6500 доларів США.
3.2. Так, Національним антикорупційним бюро України обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року № 42015000000002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, щодо ОСОБА_1 , за фактом отримання нею неправомірної вигоди направлено до суду.
3.3. Отже, на думку представника відповідача, своїми діями позивач скомпрометувала високе звання прокурора, зашкодила репутації та авторитету органів прокуратури, що зумовило негативний громадський резонанс. Таким чином, вважає, що наказ про звільнення позивача з органів прокуратури винесено відповідачем правомірно, оскільки позивачем скоєно вчинок, що порочить її як працівника прокуратури, та є несумісним з подальшим перебуванням на займаній посаді.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 19 січня 1995 року по 22 липня 2016 року.
5. 12 лютого 2011 року ОСОБА_1 прийнято присягу працівника прокуратури.
6. З 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначена на посаду прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень.
Сервисы для юристов