ПОСТАНОВА
Іменем України
08 травня 2018 року
Київ
справа №803/1642/16
адміністративне провадження №К/9901/15595/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Гончарової І.А., Ханової Р.Ф. розглянув у порядку письмового провадження справу № 803/1642/16 за позовом ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
09.11.2016 ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 №106-17.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, відтак підлягає скасуванню.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 10.06.2015 №106-17.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.09.2017 рішення судів попередніх інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
У зв'язку з початком роботи Верховного Суду матеріали справи № 803/1642/16 передано до Верховного Суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.
Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 задоволено заяви суддів Бившевої Л.І. та Шипуліної Т.М. про самовідвід у справі № 803/1642/16.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018 визначено склад колегії: суддя-доповідач Хохуляк В.В., судді Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 30.03.2018 відкрив провадження за заявою Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.09.2017 у справі № 803/1642/16, а ухвалою від 26.04.2018 справу призначено до розгляду.
Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 29.08.2013 за ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб марки Toyota, модель Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова № НОМЕР_2, об'єм двигуна автомобіля 3456 куб.см., 2013 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
28.01.2015 року рішенням Луцької міської ради №69/5 встановлено на території м. Луцька транспортний податок та затверджено Положення про транспортний податок у м. Луцьку, зокрема, яким встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, 15.06.2015 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» № 12650-17, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб 18011000» у розмірі 25 000 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2015 №106-17 ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.09.2017 податковий орган посилається на неоднакове застосування у подібних правовідносинах статей 12, 267 ПК України. Просить скасувати рішення суду касаційної інстанції, прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити.
На підтвердження своїх доводів надав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016 (справа № К/800/10935/16), в якій, на думку заявника, суд правильно застосував зазначені норми права.
У наданій на порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016 (К/800/10935/16) зазначено, що транспортний податок як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 ПК України, починаючи з 01.01.15, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пунктом 12.3.4 статті 12 ПК України.
Натомість, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що сама собою наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.
Виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
Незалежно від прийняття або неприйняття рішення місцевою радою у 2015 році транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року. Таким чином, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.06.2015 №12650-17, оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016.
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм права, на які посилається відповідач, Верховний Суд виходить з наступного.
Сервисы для юристов