Ухвала КАС ВП від 13.11.2018 року у справі №804/1758/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2020 року

Київ

справа № 804/1758/18

адміністративне провадження № К/9901/65774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/1758/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Коренева А.О.,

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, ухвалену колегією у складі: головуючий суддя Коршун А.О., судді Лукманова О.М., Панченко О.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ НП в Дніпропетровській області), в якому з урахуванням уточнень просив:

1.1. визнати наказ начальника ГУ НП в Дніпропетровській області від 05 лютого 2018 року № 36 по особовому складу в частині звільнення позивача, з яким його ознайомили 05 лютого 2018 року, з посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (звільнення зі служби у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення) протиправним.

1.2. зобов`язати начальника ГУ НП в Дніпропетровській області поновити його негайно на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області;

1.3. зобов`язати ГУ НП в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на недотримання відповідачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України під час його звільнення. Позивач зазначає, що на день затвердження висновку службової перевірки він фактично був відсторонений від посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області, хоча судового рішення, яке б набрало законної сили про притягнення його до кримінальної відповідальності не існувало.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністратвиного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав на те, що за результатами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисциплін у вигляді вчинення дій, які мають ознаки злочину. Саме факт отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, як крайнього заходу дисциплінарного впливу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Судами недотримано вимоги статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

6.1. Скаржник вказав, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ним було порушено службову дисципліну, а наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення від дисциплінарної відповідальності є невірними. Судами зроблені помилкові висновки, що відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 67 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, передбачена така самостійна підстава для звільнення зі служби як притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Також передбачено порядок та строки такого звільнення. На думку скаржника у такому випадку його б мали відсторонити від посади на строк до надходження судового рішення у кримінальному провадженні № 42017040010000355, яким буде доведена його вина.

6.2. Скаржник зауважив, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосували норму частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту відповідно до якої поліцейські, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом. Скаржник під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій наголошував на тому, що на час винесення оскаржуваного наказу його не було притягнуто до кримінальної відповідальності, а процес притягнення його до кримінальної відповідальності не завершився. Сам факт, який став причиною для звільнення зі служби, під час розгляду справи, належними та допустимими доказами не доведено. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у висновку службового розслідування не зазначено у чому саме полягало порушення ним присяги та закону, а містяться лише загальні фрази.

6.3. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не надали оцінки у судових рішеннях, що досудове розслідування за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_2 (з якого начебто скаржник вимагав грошові кошти за не притягнення до кримінальної відповідальності) було завершено 27 листопада 2016 року. Тобто 03 січня 2018 року орган досудового розслідування вже не мав ніяких поноважень щодо закриття кримінального провадження.