Ухвала КАС ВП від 05.02.2019 року у справі №826/25515/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №826/25515/15

адміністративне провадження №К/9901/14160/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року у складі колегії суддів Арсірія Р. О., Кузьменка В. А., Огурцова О. П.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у складі колегії суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г., Шурка О. І.

у справі № 826/25515/15

за адміністративним позовом Національного університету «Одеська юридична академія»

до Міністерства освіти і науки України

про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

19 листопада 2015 року Національний університет «Одеська юридична академія» (далі - Університет, установа, позивач у справі) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 17 листопада 2015 року № 1183, яким передбачено проведення позапланового внутрішнього аудиту в Національному університеті «Одеська юридична академія» в період з 19 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, з мотивів його протиправності.

27 листопада 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірного акта індивідуальної дії, оскільки внутрішній аудит окремої бюджетної установи може проводитись виключно на підставі розпорядчого документа керівника такої установи, а не керівника центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якої входить така установа. Повноваження ж відповідного центрального органу виконавчої влади зводяться лише до організації внутрішнього аудиту, що виявляється, зокрема, в обов'язку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту у підпорядкованих йому установах та праві ініціювати проведення позапланового внутрішнього аудиту в межах самого центрального органу виконавчої влади. Прийняття оскаржуваного наказу, на думку судів попередніх інстанцій, суперечить законодавчим вимогам щодо проведення внутрішнього аудиту, отже, така діяльність не може вважатись внутрішнім аудитом, а фактично є різновидом здійснення зовнішнього контролю за діяльністю підприємства, на яку розповсюджується дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

10 лютого 2016 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій він посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог статей 7-11, 35, 128, 195, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту п'ятого, підпункту дев'ятнадцятого пункту Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі - Положення № 630), статті 4, 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту в Міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова № 1001), пункту 1.1 Положення про сектор внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2014 року № 433-а.

Обґрунтовуючи наявність процесуальних порушень, відповідач вказує, що судом першої інстанції перенесено попереднє судове засідання з 25 січня 2016 року на 25 листопада 2015 року, про що повідомлено телефонограмою на приватний телефон працівника відповідача 24 листопада 2015 року о 18 год. 30 хв. Попереднє засідання відбулося 25 листопада 2015 року о 09 год. 30 хв. Під час попереднього засідання суд здійснив розгляд клопотання представника позивача про прискорення розгляду справи. Відповідач заперечував з мотивів необхідності надання часу для подання доказів та підготовки до розгляду справи, проте вказане клопотання позивача задоволено судом та, в порушення вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, наступне судове засідання призначено на наступний день, а саме на 26 листопада 2015 року о 10 год. 00 хв.

Представником відповідача 26 листопада 2015 року до початку судового засідання через канцелярію суду першої інстанції подано клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 26 листопада 2015 року у зв'язку з порушенням вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України та з необхідністю підготовки заперечень по справі та подання доказів. Вказане клопотання не розглянуто судом першої інстанції, а 27 листопада 2015 року у письмовому провадженні прийнято рішення, про задоволення позову.

Скаржник звертає увагу на те, що 27 листопада 2015 року подав клопотання про відвід судді, яке залишилося не розглянутим з мотивів наявності кінцевого рішення у справі.

Окремо, представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджувався спірний наказ, оскільки в матеріалах справи наявна лише копія такого наказу, завірена не уповноваженою на те особою.

У касаційній скарзі Міністерство звертає увагу на ігнорування судом апеляційної інстанції вказаних порушень та відсутність будь-якої їх оцінки при постановленні ухвали.

Порушення норм матеріального права, на думку відповідача, полягає у хибному тлумаченні положень Постанови № 1001, Положення № 630 та помилковому висновку про відсутність у Міністерства повноважень щодо проведення внутрішнього аудиту діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Міністерство обґрунтовує безпідставність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки застосуванню підлягають виключно приписи Постанови № 1001.

У зв'язку із зазначеним, Міністерство просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову Університету відмовити повністю.

15 лютого 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/25515/15 (суддя - Сорока М. О.).

09 березня 2016 року Вищим адміністративним судом України зареєстровано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує її доводи, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.