Ухвала КАС ВП від 04.02.2019 року у справі №814/1212/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

м. Київ

справа №814/1212/16

адміністративне провадження №К/9901/7920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року (суддя Князєв В.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) у справі №814/1212/16 за позовом Державної служби геології та надр України до Дочірнього підприємства «Санта-Петрівка» про припинення права користування надрами,-

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2016 року Державна служба геології та надр України (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Санта-Петрівка» (далі - відповідач), в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4535 від 12 грудня 2007 року, виданого відповідачу.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, позов Державної служби геології та надр України до Дочірнього підприємства «Санта-Петрівка» про припинення права користування надрами залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач посилається на неусунення порушень, вказаних у акті перевірки від 12 лютого 2013 року та приписі №17 від 19 лютого 2013 року, строк для усунення яких був продовжений відповідачу позивачем до 01 грудня 2014 року, з огляду на що позивач мав право звернутися до суду із позовом про анулювання спеціального дозволу на користування надрами до 01 червня 2015 року. Разом з тим, адміністративний позов до суду було подано лише 09 червня 2016 року, тобто із порушенням строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України.

Судом апеляційної інстанції також додатково зазначено, що листування між сторонами з огляду на положення статті 26 Кодексу України про надра не є обов'язковим елементом досудового порядку вирішення спору, а тому виключає застосування приписів частини 4 статті 99 КАС України, якою передбачено інший строк звернення до суду.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна служба геології та надр України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги того факту, що право на подачу позову повинно відраховуватися виключно з моменту направлення Державною службою геології та надр України на адресу надрокористувача листа щодо надання згоди або незгоди на припинення права користування з урахуванням додавання до вказаної дати 15-денного строку. У даній справі відповідний лист було направлено відповідачу 11 грудня 2015 року та отримано ним 22 грудня 2015 року, а відтак з урахуванням 15-денного терміну право на подачу позову має відраховуватись з 05 січня 2016 року.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що приписами статті 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень шестимісячний строк обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. З огляду на вказане, з 02 грудня 2014 року у позивача виникло право на звернення до суду, натомість останній протягом одного року протиправно, на думку відповідача, не направляв відповідного листа на адресу ДП «Санта-Петрівка».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України, в редакції діючій до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

В той же час, важливим є визначення часу, від якого слід відліковувати строк звернення до суду з позовом, який для суб'єкта владних повнвоажень виникає з моменту виникнення підстав для такого звернення.

Як встановлено судами, підставою для подання адміністративного позову позивач визначив неусунення порушень, вказаних у акті перевірки від 12 лютого 2013 року та приписі №17 від 19 лютого 2013 року. Відповідно до вказаного припису у строк до 19 квітня 2013 року відповідача було зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують стан усунення порушень. (а.с.31-32).

Відповідно до частини першої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Частиною другою статті 26 Кодексу України про надра встановлено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Отже, для звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 статті 26 Кодексу України про надра, він має з'ясувати відношення суб'єкта господарювання до можливого припинення права користування надрами.

Так, відповідного листа позивачем було направлено відповідачу 11 грудня 2015 року з проханням у 15-денний строк надати відповідь. Відповідачем лист отримано 22 грудня 2015 року, що ним не заперечується, строк на надання відповіді сплив 06 січня 2016 року, а тому саме з цього дня слід відліковувати строк на подачу позивачем позову про анулювання дозволу на користування надрами.

З приводу висновків судів попередніх інстанцій, що строк для усунення недоліків порушень, виявлених під час перевірки, був продовжений позивачем до 01 грудня 2014 року, а тому саме з цього часу позивач набув право на звернення до суду, колегія суддів касаційного суду зауважує, що правопорушення, вчинене відповідачем, носить характер триваючого, оскільки ним не було виконано припис позивача про усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. Цей припис не було виконано ні протягом наданого строку з урахуванням його продовження (до 01 грудня 2014 року), ні після спливу цього строку.