ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2020 року
м.Київ
справа № 807/60/15
адміністративне провадження № К/9901/14531/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року (суддя Ващилін Р.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року (головуючий суддя Довга О.І., судді: Ліщинський А.М., Запотічний І.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Закарпатської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, стягнення надміру сплачених коштів,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Чопської митниці Міндоходів (яку протокольною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року було замінено її правонаступником - Закарпатською митницею ДФС; далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №305090000/2014/000060/1 від 12 жовтня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305090000/2014/00098 від 12 жовтня 2014 року, а також стягнення зайво сплачених митних платежів: податку на додану вартість у розмірі 17 750,29 грн. та мита у розмірі 2 428,68 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього; крім того внаслідок дій відповідача по коригуванню митної вартості та з метою недопущення псування імпортованого товару (фруктів) ним було зайво сплачено митні платежі в загальній сумі 20 178,97 грн., які підлягають поверненню.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №305090000/2014/000060/1 від 12 жовтня 2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305090000/2014/00098 від 12 жовтня 2014 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом; разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про повернення надміру сплачених митних платежів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Товариством не дотримано законодавчо встановленого порядку повернення таких коштів.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, а також наявністю у неї інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності митної вартості, заявленої декларантом.
При цьому зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони й підлягають касаційному перегляду.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 06 жовтня 2014 року між Товариством (як покупцем) та Компанією SMD Trading KFT (як постачальником) укладено контракт №101 щодо поставки свіжих фруктів на загальну суму 2 000 000,00 євро/доларів США, в пунктах 1.15 та 2.2 якого передбачено, що ціна за одиницю товару зазначається в інвойсах, які виставляються на кожну партію; поставка товарів здійснюється партіями, які формуються за замовленням покупця та визначаються в інвойсах, що виставляються на кожну партію та в яких передбачені опис товару, його асортимент, вимоги до якості, кількості, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру, умови поставки та оплати товару, строки поставки, загальна вартість.
12 жовтня 2015 року позивач з метою митного оформлення товару (продуктів рослинного походження: їстівних плодів ківі свіжого, сорту Green Light за рівнем митної вартості 0,89 евро/кг; їстівних плодів винограду свіжого столового, для споживання людиною, не розфасованого для роздрібної торгівлі в первинну упаковку за рівнем митної вартості 1,05 евро/кг), придбаного за вказаним контрактом, подав до Митниці митну декларацію за №305090000, розрахувавши митну вартість товарів за першим методом (за ціною договору).
До митної декларації також додавались: міжнародна автомобільна накладна, рахунок-фактура (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, радіологічного та фітосанітарного контролю, сертифікат походження товару, копія митної декларації країни відправлення.
У зв`язку з тим, що заявлена декларантом митна вартість відрізнялася від наявної у митного органу в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України інформації щодо товарів подібного виду, Митницею відповідно до статті 53 МК України витребувано від позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; інші наявні документи за бажанням декларанта.
Декларант додатково надав копії митних декларацій №209140000/2015/029681 та №209140000/2014/029677 від 04 вересня 2014 року, згідно з якими Товариство вже здійснювало митне оформлення товарів (ківі та винограду); інші документи не подавались.
12 жовтня 2014 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №305090000/2014/000060/1, згідно з яким її визначено за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів): щодо ківі - в розмірі 1,3712 євро/кг, щодо винограду - в розмірі 1,1831 євро/кг, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305090000/2014/00098.
Приймаючи таке рішення, відповідач зазначив про наявність у нього інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності митної вартості, заявленої декларантом, а також те, що всупереч вимогам пунктів 1.15, 2.2 контракту №101 від 06 жовтня 2014 року в поданому інвойсі №0001/2014 від 06 жовтня 2014 року не визначено строки поставки та умови оплати товару.
В свою чергу позивач з метою недопущення псування товару, який має обмежений строк придатності, сплатив всі необхідні платежі, після чого товар випущено у вільний обіг за ВМД №305090000/2014/017319 від 12 жовтня 2014 року.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Сервисы для юристов