Посилення кримінальної відповідальності для працівників ТЦК: чому законопроект № 12442 може не спрацювати?

У зв’язку з триваючою збройною агресією рф проти України необхідно продовжувати загальну мобілізацію військовозобов’язаних громадян України. Ця функція покладається на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК). Однак методи, якими реалізовується це завдання, радше нагадують легалізацію викрадень людей (народна назва – «бусифікація»), аніж мобілізацію.

Хоча Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації досить чітко та детально було врегульовано в постанові КМУ № 560 від 16.05.2024 року, на сьогодні дотримання цього порядку не контролюється ані правоохоронними органами, ані органами військового управління. У відкритому доступі в мережі Інтернет можемо спостерігати численні відео, як себе поводять працівники ТЦК разом з поліцейськими під час затримання громадян.

Ось лише частина з поширених зловживань ТЦК під час «бусифікації», які на сьогодні стали нормою в нашій державі:

1. силові затримання громадян із застосуванням фізичного насильства;

2. застосування зброї працівниками ТЦК;

3. пошкодження працівниками ТЦК транспортних засобів громадян;

4. утримання людей в приміщеннях ТЦК та на збірних пунктах понад 3 години без складання протоколу адміністративного затримання;

5. формальне проходження військовозобов’язаним ВЛК впродовж «5 хвилин» без можливості пред’явити медичні документи про стан здоров’я, без направлення на додаткові медичні обстеження, без можливості заявити скарги на стан здоров’я;

6. непроходження військовозобов’язаним ВЛК взагалі: працівники ТЦК самостійно підписують медичну документацію в лікарів ВЛК замість особи, поки та утримується в ТЦК, та відправляють її у військову частину з підробленими довідками ВЛК;

7. невручення військовозобов’язаному жодних документів, які б підтверджували його обізнаність про факт призову за мобілізацією: ані «бойових повісток» на відправку, ані мобілізаційних розпоряджень, ані військового квитка тощо; не надається можливість ознайомитись з такими документами, що у випадку загибелі чи зникнення безвісті під час бойових дій взагалі унеможливлює підтвердження факту призову та приналежності особи до конкретної військової частини її близькими;

8. невручення особі впродовж тривалого часу після доставки у військову частину жодних документів, на якій правовій підставі він знаходиться уже на території частини;