Помилки у реквізитах платіжного доручення: як діяти клієнту

Приводом для створення цього матеріалу послугували численні запитання від суб’єктів господарювання на кшталт:

«Чи можна та яким чином виправити помилки у платіжних дорученнях? Яку відповідальність передбачено за ці помилки?».

Впевнені, що тема, яку ми розглядатимемо далі, буде цікавою та корисною й для тих, хто поки що не помилився при складанні платіжного доручення. А якщо це трапиться, бо в житті все буває, ви будете вже «озброєні» нашою інформацією.

Відповідно до ст.1066 ЦКУ за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Згідно зі ст.1068 ЦКУ банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. А ст.1071 ЦКУ встановлює правило, відповідно до якого банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Отже, клієнт банку і банк перебувають у цивільних (приватно-правових) відносинах, які регулюються договором, укладеним між ними, та законодавством (загальним і спеціальним).

Спеціальним нормативним актом, що регулює відносини між банком та його клієнтом щодо переказу грошових коштів, є Закон України від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346). Відповідно до п.1.24 ст.1 цього Закону переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. При цьому Закон № 2346 розрізняє так званий помилковий та неналежний переказ. Помилковий і неналежний переказ в основі своєї відмінності мають винну особу: банк або інший суб’єкт переказу (для помилкового переказу), ініціатор, який не є платником (для неналежного переказу).

Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу. Ініціатор переказу може відрізнятися від платника, так як платником визнається особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів, або яка сама ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Отже платник і ініціатор переказу співпадають в одній особі, якщо сам платник ініціює переказ.

Ініціатор переказу може платником не бути. Така ситуація існує коли з рахунку платника кошти списуються, наприклад, на підставі розрахункового документу виконавця на виконання рішення суду. Платником у цьому разі є боржник, а ініціатором переказу – виконавець. При цьому Закон № 2346 вказує, що неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

До суб’єктів переказу коштів ст.5 вказаного Закону відносить учасників, користувачів (платників, отримувачів) платіжних систем. Відносини між ними регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Ст.8 Закону № 2346 зобов’язує банк виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Розрахунковим документом є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. При цьому до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Ініціювати переказ коштів з рахунку платника може сам платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (ст.20 Закону № 2346). Ініціювання переказу проводиться у тому числі шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа (ст.21 Закону № 2346). Ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за такими видами розрахункових документів, як платіжне доручення та платіжна вимога-доручення.