Поліцейська історія. Злочин та покарання.

Правоохоронна система України повинна надавати швидку та ефективну допомогу громадянам у разі правопорушень. Однак, на практиці, громадяни зіштовхуються з різноманітними перешкодами та непрофесійним підходом поліцейських, які повинні приймати заяви, звертати увагу на інформацію, оцінювати терміновість. Тобто, все з точністю навпаки.

Насамперед заявнику доводиться боротися за свої права та захищатися від нападок самої поліції, змусити їх хоч щось зробити.

І добре, якщо заявник має уявлення про роботу системи й знає, як реагувати, не піддається на провокації й не лякається, коли поліцейські спробують із потерпілого зробити порушника.

Чи можливо протистояти такому відношенню? Розглянемо актуальний приклад, можливе рішення і чим такі ситуації завершуються для представників правоохоронних органів.

Частина перша. «Кіднепінг в законі».

Те, як на законному рівні в Україні «легалізували» кіднепінг вже було описано раніше в цій статті.

Приклад з міста Краматорськ є ілюстрацією недбалого ставлення поліцейських до звернень громадян. Батько дитини, громадянин Ізраїлю, стикнувся зі значними перешкодами у спробі звернутися до поліції щодо викрадення своєї дитини. Поліцейський відмовився впустити батька та його адвоката до міськвідділу, не дав можливості представити документи та пояснити хто вони такі. Замість цього, поліцейський звинувачував батька та його адвоката у введенні в оману поліцейських, вказуючи на нічний час та необхідність збереження працездатності поліції.

Дано:

• Викрадена дитина; (Цей статус визнаний навіть Естонським судом першої інстанції);
• Батько дитини - громадянин Ізраїлю (але вже багато років в Україні), шукає свого сина;
• Намагання батька звернутися до поліції за допомогою;

Що маємо?

При спробі звернутися до поліції міста Краматорськ, коли дитину викрали, батько стикнувся з непередбачуваними перешкодами.

- Якими?