Питання розподілу майна — це один із найскладніших та найбільш емоційно насичених аспектів сімейного права. Попри те, що на момент укладення шлюбу майбутнє подружжя зазвичай зосереджене на побудові спільного життя, юридична реальність диктує свої правила, які стають критично важливими у разі розлучення.
В Україні одним з основоположних принципів сімейного законодавства є режим спільної сумісної власності. Це означає, що все майно, набуте парою за час перебування у шлюбі, належить дружині та чоловікові в рівних частках, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) або на чиє ім'я зареєстровані активи. Проте за цим простим, на перший погляд, правилом ховається безліч нюансів.
Зокрема, поділ квартири чи іншої нерухомості, зареєстрованої лише на одного з партнерів, зазвичай не викликає труднощів. Процес залишається відносно формальним доти, доки одна зі сторін не заявить претензію на те, що об'єкт був придбаний виключно за її власні заощадження, набуті до шлюбу або отримані в дарунок чи спадок. У такому випадку суд може визнати право власності на 1/2 частину об’єкта житлової нерухомості за кожним з подружжям.
Особливо складним є питання розподілу об’єктів незавершеного будівництва або нерухомості, яка ще не здана в експлуатацію, проте вже була частково або повністю оплачена за рахунок спільних коштів подружжя. Окремої правової уваги потребують ситуації, що пов’язані з укладенням попередніх договорів, використанням акцій або переуступкою прав вимоги тощо. Для цього потрібно більш глибоко зануритись у різноманітні ситуації і зрозуміти за яких умов майнові права можна поділити, а за яких суд може відмовити.
Ситуація перша: одним з подружжя укладено договір купівлі-продажу майнових прав, здійснено 100% оплату, але на момент звернення до суду з позовом будинок не був введений в експлуатацію.
В цьому випадку при захисті своїх прав ми можемо застосовувати висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 26.08.2025 у справі № 761/11588/23, в якій суд зауважив на наступному:
«Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору, за яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію.
Згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, належним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.
Встановивши, що позивач у повному обсязі виконав грошові зобов`язання за договорами №13/2/ШК, № 27/2/ШК, № 26/2/ШК купівлі-продажу майнових прав, а ТОВ «ТОВАРИСТВО»* допустило істотне порушення умов договору і в обумовлені правочином строки не ввело в експлуатацію будинок на АДРЕСА_9 , внаслідок чого позивач позбавлений можливості оформити право власності на спірні квартири, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову».
Також необхідно звернути увагу на Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26.03.2024 у справі № 753/5447/23, в якому суд визнав за кожним з подружжя майнове право на 1/2 (одну другу) частку в об`єкті інвестування - однокімнатну квартиру.
Блог