Главная Блог Консультации от юристов Підтвердження реальності господарських операцій суб’єктів господарювання з урахуванням судової практики

Підтвердження реальності господарських операцій суб’єктів господарювання з урахуванням судової практики

15.04.2018
Просмотров : 20355
На сьогодні майже всім суб'єктам підприємницької діяльності доводилося мати справу з визнанням контролюючим органом їх господарських операцій безтоварними. Контрагент не подає звітність або не знаходиться за місцем реєстрації, неможливо встановити джерело походження товару у ланцюгу поставок, відсутня ділова мета здійснення господарської операції, необхідні технічні умови або просто зробили помилку в акті приймання передачі послуг. Все це визнається податковим органом як підстава безтоварності господарських операцій.

Проте, що саме є безтоварною операцією у розумінні Закону та судової практики?

Поняття безтоварної операції.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, будь-яка господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків.

Правовою основою визнання господарських операцій безтоварними є положення статті 234 Цивільного кодексу України, відповідно до яких угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків, є фіктивною.

Узагальнюючи, можна сказати, що безтоварною є господарська операція яка не спрямована на реальне настання певних фінансових результатів, зміну в майнових активах платника податку.

Що може свідчити про безтоварність?

  1. Відсутність належним чином складених первинних документів.

Положення Податкового кодексу України чітко встановлюють, що підставою для формування витрат та податкового кредиту можуть бути лише ті господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відсутність таких документів є прямою підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст