В статті здійснено оцінку ефективності чинної системи державного контролю за процесами концентрації суб’єктів господарювання в Україні на основі двох підходів: результативного та процесуального. Виходячи з першого підходу встановлено наявність позитивної тенденції зміни ефективності системи державного контролю. На основі другого – виявлено резерви її удосконалення.
Ключові слова: система державного контролю за процесами концентрації суб’єктів господарювання, ефективність, результативний та процесуальний підходи до оцінки ефективності системи державного контролю за процесами концентрації.
Аналіз динаміки розвитку світових ринків свідчить про потужний розвиток не досконало конкурентних ринків, а ринків, на яких існують декілька компаній гігантів, що скеровують та стимулюють науково-технічний розвиток в галузі за рахунок наявності потужної ресурсної
бази. Дана ситуація притаманна і розвитку економіки України, в якій швидкими темпами розвивались не ті галузі, де були присутніми багато компаній з однаковими частками ринку, а ті, в яких величина компаній дозволяла поєднати переваги, обумовлені змаганням їхніх учасників, з позитивним ефектом масштабу виробництва. За таких умов та з врахуванням спаду економічної активності вітчизняних компаній в умовах фінансово-економічної кризи державна підтримка суспільно значущої концентрації виявляється потужним інструментом стимулювання розвитку економіки, підвищення рівня конкурентоспроможності національного виробництва.
Водночас загрозливим аспектом функціонування великого бізнесу є ймовірність монополізації ринку компаніями-гігантами, встановлення необґрунтованих умов придбання чи реалізації продукції. Дані дії компаній можуть мати ряд негативних наслідків, в тому числі і соціально-економічних, а саме: спотворення конкуренції на ринку, створення бар’єрів входу на ринок, монопольне (необґрунтоване) підвищення цін на продукцію, обмеження асортименту тощо.
Саме тому процеси концентрації суб’єктів господарювання, які відбуваються в економіці України, мають перебувати під пильним та, головне, ефективним контролем з боку держави, в особі органів Антимонопольного комітету України та Кабінету Міністрів України. Проблемам концентрації суб’єктівгосподарювання присвячено багато робіт як іноземних науковців та економістів: В. Баумоль, Дж. Бейн, Р. Брейлі, О. Вілямсон, К. Маркс, Д. Росс, Д. Стіглер, так і вітчизняних науковців в області економіки – В. Василенко, С. Валітова, О. Завади, Г. Знаменського, В. Лагутіна, О. Мамутова, Н. Саніахметової, В. Чувпило та ін. Хоча недослідженими ще залишаються питання оцінки ефективності державного контролю за процесами концентрації суб’єктів господарювання в Україні.
Отже,метою даної статті є оцінка ступеня ефективності чинної системи контролю за процесами концентрації суб’єктів господарювання в Україні та розробка пропозицій по її удосконаленню.
Контроль за процесами концентрації визначається в якості одного з найважливіших інструментів економічної політики. Адже він має на меті не лише моніторинг та своєчасну заборону потенційно антиконкурентних угод. Це – спосіб впливу держави на структурні параметри економіки.
Світовий досвід свідчить накористь існування двох підходів до оцінки ефективності системи державного контролю за процесами концентрації. Перший – результативний – передбачає оцінку ефективності за результатами змін в структурі товарних ринків, а також зміни якісних показників нотифікації. Інший – процесуальний підхід до оцінки ефективності системи державного контролю за концентрацією – полягає у розробці принципів здійснення контролю за процесами концентрації та подальшу оцінку відповідності
реально діючої системи контролю цим принципам. Проведемо короткий аналіз ефективності вітчизняної системи державного контролю за процесами концентрації суб’єктів господарювання в Україні згідно цих двох підходів. Аналіз динаміки змін структурних передумов конкуренції дозволяє зробити висновок, щодо наявності позитивних тенденцій розвитку конкуренції в економіці України (табл.1)
Таблиця.1
Структурні передумови конкуренції в економіці України, [2, с.6]
В період з 2000 року по 2009рік частка ринків з конкурентною структурою збільшились з 53,9% до 54,3%. Як бачимо позитивна динаміка тут є незначною. Активна демонополізація ринків характерна 90-тим рокам ХХ століття наразі поступилась якісним змінам конкурентного середовища в країні. Зокрема про це свідчить динаміка зміни частки монопольних ринків в економіці України, частка таких ринків починаючи з 2000 років зменшилась майже вдвічі з 11,8% до 6,5% , причому зменшення показників є монотонним за винятком несуттєвого зростання у 2009 році, що являє собою прояв кризових явищ характерних вітчизняній економіці 2008-2009рр. На нашу думку, дані тенденції до збільшення частки ринків з конкурентною структурою і зменшення ринків з ознаками чистої монополії є свідченням
ефективності конкурентної політики нашої держави, періоду 2000-2009 років.
Якщо провести деякі паралелі міжзмінами законодавчої бази та позитивними тенденціями структурних передумов конкуренції, то можна виявити деяку залежність в цих параметрах. На початку 2000 років законодавча база була представлена лише декількома законами такими як Закон України «Про Антимонопольний комітет», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Починаючи з 2001 року виходить низка нормативних актів які докорінно змінюю систему конкурентного законодавства це такі закони як Закон України «Про захист економічної конкуренції», який набув чинності у березні 2002 р, Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (лютий 2002 р.), Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку (березень 2002 р.). Їх впровадження уже за 3 роки призвело до зростання частки конкурентних ринків до 55,4%, скорочення частки монопольних ринків майже на 3% (з 11,8% до 8,9 %), а також скорочення частки ринків з ознаками індивідуальногодомінування на 0,6%. У 2005 році було прийнято деякі зміни до конкурентного законодавства які уточнили ряд положень існуючої системи контролю за процесами концентрації суб’єктів господарювання, хоча не змінили її докорінно. Найбільш серйозне нововведення – повернення у сферу державного контролю угод, у результаті яких створюється суб’єкт господарювання з ринковою часткою, що свідомо перевищує тридцятип’ятипроцентний «поріг домінування», незалежно від вартісних характеристик учасників концентрації [1, ст.24]. Ця норма спрямована, головним чином, на попередження монополізації регіональних ринків, де значна ринкова частка може виникати і при вартості активів менше 12 млн. євро. Дане підсилення конкурентного законодавства в свою чергу здійснює вагомий вплив на розвиток конкуренції на ринку, прискорюючи темпи розвитку конкуренції на вітчизняних ринках (табл.1), що свідчить про зростання ефективності контролю за концентрацією. Не випадковим при цьому є стрімке
зростання частки ринків з ознаками індивідуального домінування уже в 2007 р. Воно не є порушенням позитивної тенденції розвитку конкуренції. Такий стрибок свідчить про посилення уваги до цілогоряду регіональних ринків, що до прийняття структурної поправки 2005 року не підпадали під контроль. Тим паче що подальша динаміка є про конкурентною.
Блог