Отримати земельну ділянку у власніть просто: досліджено законодавче врегулювання та судову практику.

Часто, на практиці, отримати земельну ділянку фізичній особі в порядку безоплатної приватизації буває складніше, ніж це описано в законодавстві.

Підтвердженням тому є численна судова практика, яка виникає на підставі спорів з суб’єктами владних повноважень з приводу їх протиправних дій або навпаки, бездіяльності.

В більшості, спори стосуються відмов у затвердженні проекту землеустрою з підстав, не визначених законодавством.

Проте, навіть у судовій практиці існують розбіжності у розумінні тих самих підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою та підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

З метою належного захисту порушених прав та інтересів, необхідно розрізняти ці два етапи процедури відведення земельної ділянки, а також мати розуміння в яких саме випадках суб’єкт владних повноважень в праві надати вам відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а в яких випадках – відмову у його затвердженні.

Та чи взагалі передбачена законодавством відмова у затвердженні вже погодженого проекту землеустрою?

Читайте статтю: Невикористання забудовником землі як підстава для розірвання договору оренди.

Про ці та інші питання далі в статті.

Яка процедура безоплатної приватизації?

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється Земельним кодексом України (надалі також – «ЗК України»).

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим ЗК України, або за результатами аукціону.