Визнання матір’ю позову про позбавлення її батьківських прав чи про визначення місця проживання дитини з батьком не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
На це звернула увагу суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак під час онлайн-заходу «Сімейні спори, пов’язані із питаннями мобілізації та звільнення від неї».
Ольга Ступак акцентувала на значному зростанні кількості сімейних спорів після повномасштабного вторгнення рф та зауважила, що відповідні категорії справ зазнали змін у частині фактологічного наповнення.
Суддя навела постанову Касаційного цивільного суду у складі ВС від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22. Батько в позові вказував, що у зв’язку з повномасштабним вторгненням рф відповідачка з неповнолітнім сином, за спільною згодою, виїхала до Польщі, де має неофіційний підробіток – прибирання у приватних будинках – і залучає до цієї роботи неповнолітнього сина. У вересні 2022 року позивач і відповідачка розірвали шлюб, уклали нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання, утримання та виховання дитини батьком.
КЦС ВС вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав застосовувати до відповідачки такий крайній захід впливу, як позбавлення її батьківських прав. Позивач не довів умисного невиконання відповідачкою своїх батьківських обов’язків щодо неповнолітнього сина, з яким вона разом проживає в Польщі, де син продовжує здобувати середню освіту.
Читайте статтю: В Україні різко зросла кількість батьків, які через суд відбирають дітей у матерів
Крім того, КЦС ВС зазначив, що суди не можуть покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши обставин справи. Тобто повинне мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для його задоволення.
«Процесуальний закон дозволяє суду не прийняти визнання позову, якщо це порушує права інших осіб», – зазначила Ольга Ступак.
Схожі висновки КЦС ВС зробив у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 214/5134/22. Батько вказував, що в середині червня 2022 року, через тиждень після народження дитини, мати залишила дочку на нього та виїхала в невідомому напрямку. В серпні 2022 року мати надала нотаріально засвідчену згоду на тимчасовий виїзд позивача з малолітньою дочкою до Польщі, де вони були взяті на облік. Орган опіки та піклування надав рішення про доцільність позбавлення батьківських прав матері, посилаючись на подану нею в грудні 2022 року заяву, в якій вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.
Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав. Зокрема, ВС урахував, що подана електронним шляхом до суду першої інстанції заява від імені відповідачки, у якій вона не заперечує проти позову, не скріплена електронним підписом; долучена до позовної заяви нотаріально засвідчена заява матері про згоду на тимчасовий виїзд позивача з дитиною за кордон не може свідчити про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків. Водночас колегія суддів КЦС ВС не прийняла надіслану позивачем нотаріально засвідчену заяву матері дитини про визнання позову з підстав, передбачених ч. 4 ст. 206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачкою позову в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини.
В іншій справі (постанова КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22) Верховний Суд зазначив, що заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Також ВС наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов’язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Блог