Через мобільність, відкриті кордони та війну транскордонні сім’ї стали звичним явищем. І коли виникають спори щодо місця проживання дитини, домовитися про її повернення за місцем звичного проживання вдається рідко. Тому такі ситуації стають предметом судового розгляду, за наслідком якого постає питання виконання рішення.
Питання повернення дітей, які були незаконно переміщені або утримуються з порушенням прав піклування, регламентуються главою ІІІ Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
Органи держави, на території якої перебуває дитина, не можуть розглядати справу про опіку до ухвалення рішення про доцільність її повернення. Водночас наявність рішення про опіку або його визнання не є самостійною підставою для відмови в поверненні дитини.
Наказом Міністерства юстиції від 24.04.2025 № 1124/5 було внесено зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень. Документ доповнено новим розділом ХХІ, який регламентує порядок виконання рішень про повернення дитини до держави її постійного проживання відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
До виконавчого документа ставляться загальні вимоги, передбачені чч. 1, 2 ст. 4 Закону «Про виконавче провадження», – назва і дата видачі документа, найменування органу, що видав, прізвище, ім’я, по батькові, посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ, та ін.
Відкриття виконавчого провадження в означеній категорії справ здійснюється в порядку ст. 63 Закону «Про виконавче провадження» а саме:
-
зазначається про необхідність виконання рішення боржником – особисто повернути дитину у строк, визначений судовим рішенням чи протягом 10 робочих днів у разі, якщо такий строк рішенням не визначений;
-
перевіряється виконання рішення боржником;
-
повідомляється про обов’язок сторін письмово повідомити про виконання рішення;
-
у разі невиконання без поважних причин, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу та попереджає про кримінальну відповідальність.
Виконавець наділений правом отримання відомостей з реєстрів, баз даних, банків, фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг стосовно майна боржника, доходів, коштів; Державної міграційної служби України, органу реєстрації щодо місця проживання (перебування) дитини та/або боржника; відомості щодо наявності у боржника статусу ВПО та дані про останнє місце проживання (перебування) та номер телефону ВПО; пояснення та інформацію від родичів, сусідів та знайомих з метою встановлення можливого місця перебування боржника та дитини.
Також під час вчинення виконавчих дій виконавець наділений правом надіслати органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального порушення; за заявою сторін звертається до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення; здійснює заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
У разі якщо не було встановлено місце перебування боржника, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про його розшук.
Кожне судове рішення в означеній категорії справ базується на різноманітті життєвих ситуацій. Відповідно існує кілька способів повернення:
-
Особистий обов’язок боржника повернути дитину в державу постійного проживання.
-
Зобов’язання боржника передати дитину стягувачу для наступного повернення.
-
Відібрання у боржника та передання її стягувачу з цією ж метою.
У першому випадку перевірка виконання рішення може здійснюватися державним виконавцем. Він надсилає запити до органів Держприкордонслужби для отримання інформації про перетинання боржником, дитиною державного кордону України у зв’язку з виїздом за межі України за період із дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо уповноважений орган повідомляє про перетин боржником та дитиною кордону, а стягувач – про виконання рішення боржником, виконавець виносить постанову про закриття виконавчого провадження.
Блог