Особливості договору консигнації

Економічний розвиток будь-якої країни значною мірою залежить від ефективності торгового посередництва, яке сьогодні в Україні набуває все більшого поширення серед суб’єктів господарювання завдяки оперативності й гнучкості в роботі з клієнтами, що призводить до значного зростання обсягів продажів та, відповідно, є вигідним для всіх сторін таких правовідносин.

Серед різноманіття видів посередництва, консигнація є одним із найбільш використовуваних видів торгового посередництва ЗЕД, оскільки має низку переваг, що зумовлює інтерес саме до цієї категорії операцій.

У цій статті ми проведемо аналіз поняття консигнації з позиції чинних нормативних документів, а також визначимо особливості договору консигнації.

Що варто знати про консигнацію

Консигнація (від англ. «con­sign» – передавати, передоручати товари, вантажі) – вид посередництва, умовою якого є продаж товарів через консигнаційні склади посередників, коли право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за експортером до моменту продажу товару покупцеві.

Варто зауважити, що норми чинного законодавства України взагалі не визначають такий вид операцій як консигнація (єдине визначення було наведене в п. 1.16 старої редакції Закону про прибуток, чинної до 01.07.1997 р.), хоча посилання на цей вид операцій міститься в деяких законодавчих актах: ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон про ЗЕД), ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Податковому кодексі України.

Серед нормативних актів України єдине визначення консигнації наведено в порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженому Постановою КМУ від 29.12.2007 р., №1409 (далі – Порядок), згідно з яким консигнація – це операція з реалізації товарів, відповідно до якої одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту (пп. 2 п. 2 Порядку).

У ч. 4 ст. 6 Закону про ЗЕД визначено, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. У такий спосіб зазначена норма Закону про ЗЕД щодо форм та видів зовнішньоекономічних договорів відсилає нас до норм внутрішнього законодавства.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦКУ). Отже, відповідно до зазначеної статті, сторони мають укласти договір консигнації на тих умовах, які випливають безпосередньо з визначення цього договору. Як відомо, в договорі можуть міститися істотні, звичайні та випадкові умови. Істотні умови відсутні у цієї договірної конструкції, таким чином істотності може набути будь-яка умова, на якій наполягає одна зі сторін. Водночас господарський кодекс України (далі – ГКУ) у ч. 3 ст. 180 визначає, що під час укладення господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови договору