Основне, що потрібно знати про спадкування за заповітом

Продовжуємо ставати все більш обізнаними у питанні прийняття спадщини, оформленні спадкових прав.

Спадкування в Україні здійснюється за заповітом або за законом.

Нормами Цивільного кодексу України гарантується право кожного на власний розсуд розпорядитися своїм майном на випадок своєї смерті.

Воля спадкодавця (власника майна) закріплюється в документі, який має назву «ЗАПОВІТ».

Отже, пріоритетне право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, тобто особи, що призначені спадкоємцями відповідно до волі заповідача.

ЩО Ж ТАКЕ ЗАПОВІТ?

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

ХТО МАЄ ПРАВО СКЛАСТИ ЗАПОВІТ?

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років та здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Повну цивільну дієздатність набуває:

• особа в разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття;
• особа, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;
• неповнолітня особа, яка записана батьком або матір’ю дитини;
• особа, яка досягла 16 років і отримала свідоцтво про право на заняття підприємницькою діяльністю.

Право на заповіт здійснюється ОСОБИСТО.

Вчинення заповіту через представника не допускається.

ХТО МОЖЕ БУТИ СПАДКОЄМЦЕМ ЗА ЗАПОВІТОМ?

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

ТОБТО, спадкоємцем може бути як родич власника майна, так і особа, яка взагалі не має кровного споріднення зі спадкодавцем (сусід, друг дитинства, співмешканка т.п.).

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Проте, чинне законодавство вводить і одне виключення, спрямоване на обмеження свободи виявлення волі спадкодавця. Йдеться про залучення спадкоємців, яким гарантована обов’язкова частка у спадщині.

Заповідач НЕ може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Під спадкуванням обов’язкової частки мається на увазі особливий порядок спадкування, який не залежить від волі спадкодавця, викладеної в заповіті.

ХТО МАЄ ПРАВО НА ОБОВ'ЯЗКОВУ ЧАСТКУ У СПАДЩИНІ?