Опитування дитини в суді: процедура та практика

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На сьогоднішній день в сімейних спорах є поширеним виявлення думки дитини у справах, які безпосередньо стосуються її інтересів, зокрема в таких як визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

І. Таке опитування відбувається з врахуванням положень ст. 171 Сімейного кодексу України, та має проводитися з урахуванням її віку та розвитку, у присутності психолога (судового експерта психолога), в обстановці, що виключає вплив на неї батьків та інших зацікавлених осіб.

Організація та проведення опитування, отримання свідчень, заяв від дитини під час судового провадження у суді в країнах державах-членах Ради Європи здійснюється згідно з Керівними принципами Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя дружнього до дітей, прийнятими Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року. Україна як держава приєдналася до держав-членів Ради Європи на підставі Закону України "Про приєднання України до Статуту Ради Європи" від 31 жовтня 1995 р. № 398/95-ВР.

Що варто пам’ятати при проведенні опитування дитини:

1) під час опитування дитини в суді, можуть бути видалені із зали засідання особи, які зацікавлені в результатах справи (наприклад, батьки, усиновлювачі, опікуни);

2) перед опитуванням дитини, необхідно з’ясувати в останньої, чи не є її думка сформованою під впливом третіх осіб, застосуванням насильства, загроз, психологічного тиску, а також чи усвідомлює дитина свої власні інтереси при висловленні цієї думки, і як вона її обґрунтовує, та інші обставини, що заслуговують на увагу;

3) також перед опитуванням необхідно з’ясувати чи можна провести опитування дитини, яка не досягла 10 річного віку. У ході такого з'ясування враховується позиція представника органу опіки та піклування, яка має ґрунтуватися на результатах проведених щодо дитини психологічних тестувань, висновків лікарів, психолога у зв'язку з тим, чи має дитина достатній рівень розвитку та чи здатна сформулювати свої власні погляди, а також чи не позначиться негативно опитування дитини в суді на її психічному чи фізичному стані;

4) залучити до участі в опитуванні дитини психолога, який бере участь у ході судового засідання, допоможе суду у встановленні психологічного контакту з дитиною, виявленні основних потреб дитини та її особистої позиції в ході сімейного конфлікту про питання її місця проживання з використанням можливостей знань у галузі дитячої (вікової) психології.

5) згідно з пунктом 64 розділу IV.D.6 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи з правосуддя дружнього до дітей, інтерв'ю або свідчення у дітей у суді повинні брати, по можливості, спеціально підготовлені фахівці та суду необхідно докласти всіх можливих зусиль для збору показань дітей у найбільш сприятливому оточенні та умовах, що враховують їх вік, рівень зрілості та розуміння, та будь-які труднощі у спілкуванні, які вони можуть мати.

Щодо позицій Верховного Суду, то варто зосередити увагу на постанові від 20 липня 2021 р. у справі №480/3093/20: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98493714, у Керівних принципах Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, закріплено, що держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращі інтереси мали першочергову увагу у всьому, що стосується або зачіпає їх інтереси.