Актуальною проблемою здійснення конституційного правосуддя в Україні у наш час є прийняття Конституційним Судом обґрунтованих, авторитетних, незаангажованих рішень, які засновані виключно на Конституції України.
Одним із законних засобів для судді КСУ висловити свою незгоду з рішенням суду (крім відповідного голосування) була й лишається окрема думка. Разом із тим у різні періоди функціонування Конституційного Суду його керівництво неодноразово висловлювало певне обурення щодо використання суддями цього права. Так, свого часу голова КСУ періоду правління В. Януковича, який політики та фахівці-конституціоналісти охрестили періодом найбільшої заполітизованості та залежності Конституційного Суду, А. Головін у своєму інтерв’ю стверджував, що окремі думки «були доцільними на початковому етапі діяльності суду, оскільки більшість представників ЗМІ та й суспільство в цілому мали досить слабке уявлення про специфіку конституційного судочинства.
З часом, з підвищенням рівня обізнаності суспільства з діяльністю КСУ, необхідність у проведенні прес-конференцій зникатиме, що відповідає міжнародній практиці». На його погляд, «окремі думки нерідко використовувалися певними політичними діячами для звинувачення решти суддів у, м’яко кажучи, необ’єктивності». У зв’язку з цим вказаний очільник Конституційного Суду говорив про недоцільність винесення аргументів на користь своєї позиції на суд громадськості чи перетворення їх на об’єкт «наукових дискусій», ставлячи тим самим під сумнів рішення колегіального органу.
Але навіть тоді, коли в Україні системно утверджувався авторитаризм і відбувалася узурпація влади, голова КСУ обмежився лише висловленням загального невдоволення окремими думками окремих суддів КСУ – він навіть публічно не назвав прізвищ таких суддів.
Натомість набагато далі свого попередника пішов нинішній голова Конституційного Суду Станіслав Шевчук. Нещодавно в ЗМІ була поширена інформація про те, що він доручив постійній комісії з регламенту та етики суду вивчити в межах її компетенції позиції одного із суддів КСУ, висловлені ним в окремих думках до рішень суду.
За пропозицією судді Сергія Головатого комісії доручено проаналізувати опубліковану в газеті «Юридичний вісник України» окрему думку судді Мельника під заголовком «Конституційний Суд ухвалив рішення, яке не базується на конституційних засадах» (№ 18–19 за 4–17 травня 2018 р.). Як вважає С. Головатий «... якщо суддя кожного суду буде казати, що мій суд порушив закон, то це буде дискредитацією суду». За дорученням голови Конституційного Суду комісія також має прискіпливо вивчити виступ судді КСУ Миколи Мельника на пленарному засіданні суду 13 вересня 2018 р., на якому він після того, як КС допустився певних незаконних, на його думку, процесуальних дій, сказав, що суд порушив закон і вийшов за межі своїх повноважень.
Дискусія стосовно допустимості критики з боку судді Конституційного Суду діяльності органу конституційної юрисдикції вийшла за межі цього суду – на сторінки інтернет-видань та соціальних мереж. Так, зокрема, голова КСУ С. Шевчук у своєму дописі у Facebook зазначив, що окремі думки «пишуться для всіх, це інтерпретація Конституції України. Окремі думки доповнюють рішення КСУ, збагачують їх зміст... Але неприпустимою є ситуація, коли окремі думки носять гострий політичний характер, що не має жодного стосунку до юриспруденції, або схожі на заяву до прокуратури про скоєння злочину».
Вказана позиція очільника Конституційного Суду видається внутрішньо контроверсійною: з одного боку, він говорить про те, що окрема думка є інтерпретацією Конституції, з другого – не допускає, щоб вона була «гострою». Але якщо окрема думка стосується вочевидь неконституційного рішення КСУ? Чи в практиці суду таких рішень не було? Достатньо згадати «курйозне» рішення Конституційного Суду щодо третього строку Президента Кучми або більш пізнє рішення щодо можливості формування парламентської коаліції з «тушок». То що, в таких випадках судді, які були незгодні з такими рішеннями й бачили їх очевидну неконституційність, мали писати свої окремі думки «на доповнення і збагачення» таких рішень, як це пропонує голова КСУ С. Шевчук?
Дивна, м’яко кажучи, позиція очільника Конституційного Суду. Тим більше з огляду на те, що інститут окремої думки не вичерпується простою можливістю судді висловитися з приводу рішення, у прийнятті якого він брав участь. Справа в тому, що право на окрему думку є складовою гарантій функціональної незалежності судді КСУ, нерозривно пов’язаних із його правовим статусом. Законом «Про Конституційний Суд України» (статті 93, 94) передбачено, зокрема, що суддя, який підписав рішення, висновок, ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі або про закриття конституційного провадження, може викласти окрему думку. Він викладає окрему думку в письмовій формі, що додається до відповідного акта суду й публікується разом із цим актом в офіційних виданнях України. По суті закон визначає окрему думку як важливу й невід’ємну частину судового рішення.
Блог