Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 29 жовтня по 04 листопада 2022 року

Велика палата, мабуть, під впливом іноземних серіалів огляд яких Верховний суд публікує кожного тижня заплуталась у власних висновках та ефективних способах захисту. Думаю це найбільш прийнятне пояснення перекручування розуміння прямих норм законодавства і поставлення у вину попереднім інстанціям неможливість передбачення майбутнього ніж пояснення це особистою зацікавленістю особи, що виготовила ці рішення.

Суд встановив спосіб захисту визнання недійсним торгів шляхом витребування не власником майна в інтересах третьої особи, що не передбачено Цивільним кодексом та можливість невиконання ухвал суду з огляду на розуміння добросовісності у конкретній ситуації. В іншій справі суд застосувавши неефективний спосіб захисту вказав на необхідність судам передбачати зміни Закону у майбутньому.

Також до огляду включено практику щодо вирішення спорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, щодо вирішення спорів про участь у вихованні дитини, практику ВС-ККС за вересень 2022 року та нелегітимне рішення КСУ щодо відсутності війни з росією з 2014 року і можливості змін до Конституції України в частині депутатської недоторканості й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про спосіб захисту від незаконного продажу заставного майна на публічних торгах та можливості продажу майна під судовою забороною

Справа № 914/2618/16

Чергова постанова підготовлена поцінувачем конкурсів, суддею-трирічкою без достатнього практичного та життєвого досвіду. Ця особа прийшла до висновку, що для захисту інтересів і прав банку у спірних правовідносинах є вимога про витребування на користь боржника рухомого та нерухомого майна як набутого покупцем без достатньої правової підстави. Однак очевидно, що він навіть не відкривав Цивільний кодекс та ст. 388 ЦК де прямо зазначено, що таким правом володіє тільки власник майна, яким банк не є. Тому цей висновок грубо суперечить Цивільному кодексу та здоровому глузду.

Другий, ще більш дикий висновок це те, що заборона поряд з іншими обставинами може мати значення у справі за належною вимогою для оцінки добросовісності сторін правочину з відчуження відповідного майна. Тобто рішення суду іменем України про заборону продажу чи будь-яку іншу заборону можна не виконувати з огляду на внутрішнє розуміння добросовісності.

Суддя, що не виконує Закон, а вигадує як його обійти не повинен працювати у жодній судовій системі. Після прочитання цього рішення виникає неприємне відчуття, що рішення просто було куплене, настільки воно незаконне та нелогічне.

Крім того, якщо використовувати у практиці рішення цього судді трирічки в частині належного відповідача, то і уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку не може бути належним відповідачем, а відповідачем повинен бути у всіх правовідносинах тільки ФГВФО, як той хто призначив, контролює, та несе за неї відповідальність.

Постанова ВП ВС про необхідність судів передбачати майбутнє та можливість неефективного способу захисту при потребі отримати дублікат договору іпотеки новим кредитором