Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 18 по 24 листопада 2023 року

Поки випадкові люди з Великої палати дивляться та випускають огляди колоюридичних серіалів у себе в офіційному інстаграм-каналі, нових рішень за останній тиждень не з'явилось, але є одна цікава окрема думка без поки що самого рішення, щодо повернення судового збору в залежності від пори року. З одних і тих обставин комусь повертають, а комусь ні. Черговий доказ повного провалу судової реформи та помилковості конкурсів та оцінювання суддів на спроможність здійснювати судочинство у суді касаційної інстанції.

Крім того, до огляду включені рішення нелегітимного КСУ щодо малозначних справ, рішення суду щодо незаконності відсторонення особи яка не брала участь у медичному експерименті та постанова ВС-КЦС щодо незаконності перереєстрації та продажу іпотечної квартири фінансовою компанією, що купила борг та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Окрема думка щодо відмови прокурору у поверненні частини судового збору у зв'язку зі зміною позиції ВП ВС і встановлення немайнового характеру для спорів про повернення земельної ділянки

Справа № 922/1830/19

На думку Великої Палати Верховного Суду, подальша зміна судової практики КГС ВС щодо характеру позовної вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку не є підставою для повернення судового збору, сплаченого відповідно до закону та в розмірі, визначеному судом. Інше означало б перегляд ухвали КГС ВС від 04.08.2020, яка набрала законної сили й обов'язкова для виконання.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз'яснення:

Рішення КСУ 10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах

Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу були досліджені Судом на предмет їх домірності та відсутності в них дискримінаційного змісту з огляду на визначені у них розміри ціни позову. Суд, вважає, що держава, реалізуючи свій розсуд щодо встановлення в процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначних, має обовʼязок додержуватись конституційних принципів та зважати на потребу існування правомірної мети використання такого юридичного засобу віднесення цивільних справ до категорії малозначних як ціна позову та домірність цього юридичного засобу. Проте визначені в частині шостій статті 19 Кодексу розміри ціни позову як критерій віднесення справи до категорії малозначних у сумі 268 400 грн (пункт 1) та 671 000 грн (пункт 5) є не лише значними, а й перевищують установлені у законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати та не відповідають розумінню справи та спору в ній як малозначного.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу у зазначеному аспекті суперечать частині першій статті 8 та частині другій статті 24 Конституції України.

Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.