Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 15 по 21 червня 2024 року

Велика палата на цьому тижні виправила чергову помилку допущену раніше володарем нагороди Золота малина паном Дмитром Гудимою з огляду на відсутність практичного досвіду та нездорові амбіції, як на мене. Пан Гудима заплутався у питанні, хто ж може залишати без розгляду заяву про перегляд заочного рішення, що призвело до помилкового застосування цієї норми у близько 800 справах. Чи турбує це пана Гудиму, думаю наврядчи. ЄСПЛ вже його дії визнавав порушенням, Велика палата вже другий раз виправляє його у застосуванні норм права. Думаю це ще не кінець. Єдине, що може його виправити це робота у першій інстанції, як і інших активістів без досвіду, що потрапили у незаконно зареєстрований Верховний суд.

Також до огляду увійшла практика ВС-КАС, останнє рішення КСУ щодо запобіжного заходу, тематичний огляд розгляду справ ВС-КГС під час дії воєнного стану та постанова щодо незаконного відсторонення особи яка відмовилась ставити під загрозу власне здоров'я й брати участь в медичному експерименті й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанов ВП ВС про повернення права місцевому суду залишати заяву про перегляд заочного рішення без розгляду у зв'язку з пропущенням строків і відсутності поважних причин його поновлення

Справа № 756/11081/20

Велика палата вчергове виправила позицію володаря почесної нагороди для суддів Золота малина та улюбленця проросійських журнашлюшек з КАК (кишенькових активістів) пана Дмитра Гудими і зазначила, що не варто вигадувати не існуючи норми заради хворих амбіцій та незнання Закону. ЄСПЛ вже також неодноразово виправляв цього професора, що без суддівського досвіду потрапив до Верховного суду (не України)та висновував протиправні рішення.

Велика палата зазначила:

96. З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

124. Наведене узгоджується з принципом римського права «знання закону презюмується», згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Зворотнім боком презумпції знання закону виступає загальновизнаний принцип права «незнання закону не звільняє від відповідальності», що часто позначається за допомогою латинської формули ignorantia legis non excusat. Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської - «незнання закону не є виправданням ні для кого») - це правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону лише тому, що вона не знала про нього.