Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 12 грудня 2020 по 01 січня 2021 року

Велика палата, практично за місяць, на решті опублікувала одне рішення як суду касаційної інстанції. Касаційні фільтри працюють, оклади зростають, робота практично відсутня. Єдине рішення стосується доплат суддям, які з моменту набрання чинності Законом № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» не пропрацювали три роки. Також в огляд увійшли огляд рішень ЄСПЛ за листопад 2020 року, огляд практики ВС-КЦС у спорах про захист прав споживачів туристичних послуг, огляд практики ВС-КЦС та ВС-КАС і дуже цікаві рішення про скасування перереєстрації майна комунальними реєстраторами на користь Укрсоцбанку та Постанова ВС-КАС про скасування вимоги податкової стосовно стягнення податкового блага з позичальника у разі укладання договору відступного й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про перерахунок суддівської винагороди суддям з доплатою за вислугу років стаж роботи яких складає менше трьох років з моменту набрання чинності Законом № 192-VIII

Справа № 200/13595/19-а

Нарешті Велика палата оприлюднила повний текст рішення стосовно доплат до суддівської винагороди. До речі його можна буде використати й для перерахунку суддівської винагороди у зв'язку зі встановленням розрахункової величини яка прив'язана до усіченого прожиткового мінімуму замість мінімальної зарплати.

Суд зазначив, що на час призначення позивача на посаду судді була чинна редакція Закону № 2453-VI, яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина п`ята статті 129).

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України статті 53 Закону № 2453-VI у згаданій вище редакції та статті 54 Закону № 1402-VIІІ обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є, зокрема, відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону № 192-VІІІ щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв`язку зі статтею 58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.