З огляду на кількість окремих думок, Велика палата щоденно доводить хибність свого існування. Але всі в цьому бояться зізнатись. Хабарництво, хворі амбіції, недостатність досвіду, фізіологічне несприйняття норм Закону, ігнорування прав людини та побудована схема зі зміни правових позицій, задля того, щоб приховати, як на мене, свою некомпетентність знищили не тільки довіру до цієї інституції, а й зробили будь-яке використання її практики марним. Як нещодавно у засіданні, одна суддя після посилання опонента на практику Великої палати, досить точно підмітила і попросила його припинити це високоповажне хамство.
До огляду увійшла постанова зі звичним ігноруванням здорового глузду та звинуваченням судді КСУ у прийнятті колегіального рішення, нова позиція щодо забезпечення позову, роз’яснення щодо поновлення строків і права захисника доповнювати власну та апеляційну скаргу подану обвинуваченим. Крім того увійшла практика ВС-КАС, Європейського суду справедливості і наша дуже важлива справа щодо захисту прав мешканців гуртожитків й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Завідомо незаконна Постанова ВП ВС про оцінку рішення КСУ та звільнення судді КСУ за прийняте рішення й відсутності його окремої думки та встановлення строків притягнення
Справа № 800/132/14
Коли читаєш таке чергове рішення випадкових людей, розумієш, що судова реформа повністю провалена. Конституція України та права людини зараз просто пустий звук. Вважаю, що особи, які брали участь у прийнятті цього ганебного рішення та не виклали окремої думки зрадили своїй присязі і задля збереження своїх пенсій і зарплат готові на будь що. В рішенні зазначено:
6.85. За змістом наведених норм Регламенту Конституційного Суду України Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010 № 20-рп/2010 не було б прийняте, якби за це рішення не проголосували б щонайменше десять суддів. Тим більше, у прийнятті вказаного рішення брав участь увесь склад Конституційного Суду України, і стосовно цього рішення були висловлені тільки дві окремі думки (судді Шишкін В. І. та Стецюк П. Б. ).
6.86. Висловлюючи під час голосування свою думку у конкретній справі, суддя займає власну, індивідуальну позицію як щодо результату розгляду справи, так і щодо процедури ухвалення рішення, у зв’язку із чим і відповідальність суддя несе індивідуальну, обумовлену саме його позицією щодо розгляду справи.
6.87. Незважаючи на те, що викладення окремої думки є правом судді, а не його обов’язком, навіть якщо суддя не згоден із судовим рішенням, саме окрема думка судді відображає його правову позицію щодо результатів розгляду справи та спрямована на заперечення, уточнення або обґрунтування висновків у рішенні суду.
6.88. Отже, за відсутності окремої думки ОСОБА_1 щодо Рішення від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у парламенту не було підстав вважати, що позивач не погоджувався з ухваленням цього рішення. З огляду на аргументи, які позивач висловив під час розгляду справи, зокрема позивач не наводить доводів, що у нього була інша позиція під час голосування за прийняття зазначеного рішення, немає підстав вважати інакше й у Великої Палати.
6.91. Установлена парламентом підстава для звільнення ОСОБА_1 відповідала вчиненому ним порушенню присяги судді як результату його індивідуальних, вольових (не обов’язково умисних) дій, які в сукупності з діями інших суддів Конституційного Суду України призвели до єдиних негативних юридичних наслідків, пов’язаних із порушенням визначених у присязі обов’язків, адже якщо б окремо кожен із суддів, які входили до складу Конституційного Суду України, що ухвалив Рішення від 30.09.2020 № 20-рп/2010, застосував свої повноваження на забезпечення верховенства Конституції України та реалізацію інших статусних завдань цієї інституції, визначених статтею 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», справедливе й добросовісне виконання яких завірив присягою, то не настали б наслідки, які охоплюються поняттям «порушення присяги».
Блог