Це перший огляд за весь час, якій містить відразу декілько завідомо неправосудних рішень Верховного суду та Великої палати, на мій погляд. В огляд увійшли постанови оприлюднені з 09 по 15 травня 2020 року стосовно перегляду після ЄСПЛ вироку та встановлені підстави для перегляду рішень після ЄСПЛ, неможливості оскаржень рекомендацій АМКУ, юрисдикції оскарження дій виконавця у зведеному провадженні, стягнення шкоди з ДФС за протиправну відмову у реєстрації податкових накладних, переліку інформації, що можна отримати за адвокатським запитом з ЕРДР, відмови у перерахунку пенсій УБД у зразковій справі, штучної зміни юрисдикції при припиненні договору іпотеки та кредиту огляду практики ЄСПЛ у справах, які стосуються втручання у право на свободу вираження поглядів, рішення Печерського суду про стягнення шкоди з виконавчої служби за вкрадені кошти, завідомо неправосудного рішення ВС-КЦС щодо відмови у стягненні з НБУ коштів і багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ щодо перегляду кримінальної справи у зв'язку з жорстоким поводженням при затриманні та "явки з повинною", порушенням ст.3 Конвенції та підстав перегляду після ЄСПЛ
Справа № 1-305/2009
Дуже цікава справа, яка повністю повинна змінити створений протиправний підхід до доказів отриманих з порушенням. Крім того в цій справі самовідвід судді Великої палати пов'язаний з тим, що вона приймала участь у розгляді цієї справи. А з огляду на позицію ВРП та самої Великої палати така суддя вчинила істотний дисциплінарний проступок.
Тепер щодо самої справи:
ЄСПЛ звертає увагу на те, що, як встановлено національними органами державної влади, затримання заявника було офіційно задокументовано із затримкою в один день, і що саме у той день він написав «явку з повинною». На думку Суду, сам факт того, що заявник зізнався у вчиненні злочину під час незадокументованого затримання за відсутності таких процесуальних гарантій, як доступ до захисника, та відмовився від зізнавальних показань невдовзі після цього, створює враження, що його зізнавальні показання могли бути надані недобровільно (див. для порівняння рішення у справі «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 63, від 07 листопада 2013 року). Цей факт, підтверджений доказами щодо тілесних ушкоджень, породжує обґрунтовану презумпцію застосування працівниками міліції фізичного жорсткого поводження, щоб зламати психологічний опір заявника з метою отримання зізнавальних показань (пункт 86 Рішення ЄСПЛ).
За таких обставин та з огляду на обов`язок держави надати правдоподібне пояснення щодо тілесних ушкоджень, отриманих особою, яка знаходиться під контролем міліції, ЄСПЛ дійшов висновку, що Уряд належним чином не встановив, що тілесні ушкодження заявника виникли за обставин, що виключають жорстоке поводження під час затримання, як стверджував заявник (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року), що в свою чергу свідчить про порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції (пункти 87-88 Рішення ЄСПЛ).
Оцінюючи вплив допущених під час досудового розслідування порушень конвенційних прав заявника на справедливість судового провадження, ЄСПЛ виходив з того, що визнання допустимими доказами показань, отриманих з порушенням статті 3 Конвенції, автоматично призводить до несправедливості відповідного кримінального провадження у цілому, незалежно від того, чи було їх використання вирішальним для засудження підсудного. У зв`язку з чим Суд дійшов висновку, що незалежно від впливу зізнавапьних показань заявника від 11 січня 2007 року на результат кримінального провадження щодо нього, цей доказ призвів до несправедливості кримінального провадження (пункти 137-140 рішення ЄСПЛ).
До необхідних умов, при дотриманні яких представляється за можливе зміна судового рішення при перегляді справи за виключними обставинами, зокрема на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, можна віднести такі:
- рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, встановлено порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом;
Блог