Новий ГПК і процесуальні диверсії: тест на сумісність

І поки пишуться статті про те, що в новому процесі всі тепер житимуть "по-новому", ми на прикладі нового Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) спробували порівняти процесуальні норми в чинній та попередній редакціях і дати відповіді на питання, чи можна використовувати вже напрацьовані недобросовісними учасниками "фокуси", як їм протидіяти і чи справді вівці – це просто вівці, а не вовки в овечих шкурах.

Досвідчений судовий юрист у кожній справі може знайти безліч зачіпок, як затягнути процес або повернути його перебіг на свою користь. Втім, є деякі стандартні прийоми, яким не вчать хіба що в університеті, боротьбі з якими присвячено ч. 1 ст. 43 нового ГПК, яка урочисто забороняє займатись процесуальними диверсіями, а в ч. 2 цієї ж статтінаведено невичерпний перелік зловживань (які найменували "діями, що суперечать завданню господарського судочинства").

– подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Подання одних і тих самих клопотань щодо питань, вирішених судом, як механізм затягування процесу і так використовується не надто часто з огляду на його практичну неефективність – судді просто вмить відхиляють такі клопотання.

Цікаво з практичної точки зору і те, як кваліфікувати відвід як "завідомо безпідставний" – згадується положення ст. 375 КК України про завідомо неправосудне рішення і сумна статистика винесення вироків на підставі цієї статті.

Відкритим також лишається питання, що слід кваліфікувати як "безпідставне затягування, перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення", адже виходячи з формальних міркувань будь-які заявлені учасником справи скарга/клопотання/відвід, що відхилені судом, можуть бути оцінені як підстава для притягнення до відповідальності.