"Нові" підстави для звільнення працівників: аналітика підстав та міжнародна практика

Зміни, внесені законом в Кодекс законів про працю України (КЗпП), завжди викликають палкі дискусії. Особливо коли мова йде про підстави для звільнення. Здавалося б, що може бути складнішого за розірвання трудових відносин? Але з кожним роком ця сфера набуває дедалі більшої ваги. Сьогодні хочу поділитися своїми думками щодо "нових" підстав для звільнення працівників, які передбачено Законом від 04.06.2024 №3768-IX, що набрав чинності 27 вересня 2024 року.

Нова редакція статті 40 КЗпП: у чому суть змін?

До статті 40 КЗпП України додано два нових пункти, які розширюють перелік підстав для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця:

1. У разі набрання законної сили вироком суду за злочини проти національної безпеки України.

2. За невиконання правил поведінки на підприємстві, зокрема щодо конфіденційності та роботи з інформацією, яка становить державну чи комерційну таємницю.

Ці нововведення викликають багато питань не тільки у працівників, але й у роботодавців, юристів та правозахисників. Давайте розберемося, як вони працюють на практиці і що означають для всіх учасників трудових відносин.

Перша підстава: злочини проти національної безпеки України

У ст. 40 КЗпП з'явився пункт 13, який дозволяє звільнити працівника у разі набрання законної сили вироком суду за злочини проти національної безпеки України. Йдеться про злочини, передбачені статтями 109—1142 Кримінального кодексу України (КК). Це, наприклад, дії, спрямовані на повалення конституційного ладу, державна зрада, шпигунство тощо.

Практичний аспект

Це виглядає логічно: людина, яка була засуджена за дії проти держави, не може залишатися працівником, особливо якщо вона працює в організаціях стратегічного значення чи з доступом до важливої інформації. Але тут є кілька нюансів:

• Потрібен вирок, що набрав законної сили. Тобто звільнити працівника на етапі досудового розслідування або судового розгляду не можна. Це захищає працівника від можливих зловживань.

• Статус злочину має значення. Наприклад, дрібні порушення, які формально не пов'язані з безпекою держави, не можуть бути підставою для звільнення.

Порівняння із зарубіжною практикою

У багатьох країнах подібні положення вже існують. Наприклад, у США працівник, засуджений за державну зраду чи шпигунство, автоматично позбавляється права працювати в державних органах або на підприємствах, що працюють із держзамовленням. У Німеччині державні службовці, обвинувачені в антиконституційних діях, можуть бути усунені ще до завершення судового розгляду.