Неустойка за неповернення майна з оренди: між штрафом та пенею

Питання правової природи санкції за ч. 2 ст. 785 ЦК України є неоднозначним як в доктрині права, так і в судовій практиці.

Проблематика насамперед пов’язана з тим, чи є така санкція неустойкою за ст. 549 ЦК України та штрафною санкцією за ст. 230 ГК України. Наукові думки зводяться переважним чином до двох основних підходів: 1) санкція за ч. 2 ст. 785 ЦК України є неустойкою (штрафною санкцією); 2) така санкція є самостійний видом майнової відповідальності.

Так, Мороз М. вважає, що така неустойка не є ані штрафом, ані пенею, а виступає натомість особливим різновидом неустойки, натомість Наріжний С. розглядає таку неустойку як законну неустойку. Крат В. визначає ж цю неустойку як пеню, при цьому зазначаючи про нетиповість її конструкції. На думку Труфанової Ю. В., неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має особливу правову природу, є самостійним видом майнової відповідальності і не є неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України.

У залежності від того, який з означених підходів обрати існують вагомі та відмінні наслідки в правозастосуванні, зокрема в розрізі позовної давності щодо вимог про стягнення такої санкції; можливості зменшення розміру санкції.

Питання сутності цієї неустойки неодноразово порушувалося в судовій практиці. На рівні позицій суду касаційної інстанції умовно можна виділити три етапи розвитку підходів до її розуміння.

На першому етапі Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 17.05.2012 р. № 01-06/658/2012 з посиланням на Постанову від 20.03.2012 р. № 40/117 вказував: «неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна оплата за користування річчю за час прострочення».

Початок другого етапу відбувся після створення Верховного Суду. Так, КГС ВС підтримав вироблену ВГСУ позицію зазначаючи, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю (Постанова КГС ВС від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16, Постанова КГС ВС від 30.10.2019 р. у справі № 924/80/19).

У контексті зазначених справ та враховуючи визначену сутність неустойки суди на цьому етапі дійшли наступних висновків:

а) одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном є неможливим;

б) до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.

Третій же етап розвитку ознаменувався зміною правової позиції, яка пов’язана з Постановою Об’єднаної палати КГС ВС від 16.08.2024 р. у справі № 910/14706/22. У цій справі Об’єднана палата мала вирішити, чи підлягає зменшенню за рішенням суду розмір неустойки, нарахований за ч. 2 ст. 785 ЦК України. Для вирішення цього питання суд проаналізував ст.ст. 549, 551 ЦК України, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України.