Недобросовісність – обов’язкова підстава для визнання недійсним договору щодо спільного майна укладеного одним з подружжя без згоди іншого (ВСУ у справі за № 6-533цс16 від 30 березня 2016р.)

Фабула судового акту: Іноді юристи, зокрема юристи банків та нотаріуси, просто фанатеют вимагаючи на кожний документальний «рух та подих» клієнта згоду дружини або чоловіка і навіть при наявності цивільного шлюбу – згоду цивільного члена подружжя, а випадку відсутності партнера по життю взагалі – заяву про непроживання спільно з іншою особою та відсутність ведення спільного господарства з іншою особою.

Така абсурдна активність викликана наявністю суперечливої судової практики про визнання недійсними договорів, об’єктом яких є спільне майно подружжя. Небажання сторони договору виконувати умови договору сприяло створенню цілої технології визнання недійсними договорів у суді із підстав, що один із членів подружжя не знав, не бачив, гадки не мав, що інший член подружжя таємним способом продавав, передавав в іпотеку, дарував, тощо спільне майно проти інтересів сім’ї та порушуючи права співвласника.

ВСУ потрохи але жорстко «прикриває цю лавочку.» У наведеній справі ВСУ скасував рішення судів трьох інстанцій, якими був визнаний недійсним договір іпотеки з підстав відсутності згоди подружжя іпотекодавця та відмовив у задоволенні позову. Зокрема ВСУ зробив важливий висновок, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Аналізуйте судовий акт: Вартість спільного майна відчуженого одним із подружжя без згоди іншого враховується при поділі всього спільного майна та визначенні особистих частин (ВСУ від 27 квітня 2016р. №6-486цс16)

У випадку перебування автомобілю у спільній сумісній власності один із подружжя, який ним не користується може стягнути грошову компенсацію на підставі експертної оцінки своєї частки (Апеляційний суд ККиївської області)

І в радості, і в горе: майно ФОП може бути обєктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними (Постанова ВСУ у справі № 6-21цс15 від 11 березня 2015р.)

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ у справі за № 6-533цс16: За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом статті 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.