Найцікавіші трудові спори 2016-2017 рр.

З кожним роком кількість трудових спорів в українських судах лише збільшується. Слід зазначити, що зростання цієї категорії спорів є цілком логічним. Кризові явища в економіці, підвищення юридичної грамотності населення і розпочата судова реформа спонукають працівників захищати свої права та законні інтереси в судах.

Додатковою причиною виникнення суперечок між співробітником і роботодавцем є недосконале українське законодавство, яке вже давно не відповідає сучасним реаліям.

На жаль, 2016 р. так і не увінчався прийняттям Трудового кодексу. Залишається сподіватися, що у 2017 р. роботодавці та наймані співробітники все ж таки отримають новий кодифікований акт у сфері трудових відносин.

Поки в комітетах Верховної Ради України відбувається активна робота (принаймні так це анонсується) з підготовки проекту нового Трудового кодексу до другого читання, в українських судах триває формування судової практики в цій категорії судових спорів.

У цій статті ми приділимо особливу увагу найбільш цікавим, на нашу думку, позиціям Верховного Суду України (далі – ВСУ) у трудових спорах, які були сформовані у 2016-2017 рр.

Користуйтесь консультацією: Трудові спори: звільнення «по міліцейські» або як залишитись на посаді під час скорочення штату.

Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна проводитися за весь період такого прогулу і не підлягає зменшенню у зв'язку з отриманням співробітником допомоги по безробіттю

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 25.05.2016 р. у справі №6-511цс16. Цим рішенням Верховний Суд України акцентує увагу на тому, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, при цьому законодавством України не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, в тому числі у зв'язку з отриманням співробітником допомоги по безробіттю.

Нагадаємо, раніше суди, приймаючи рішення про суму втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, керувалися положеннями п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі – постанова Пленуму ВСУ). Цей пункт передбачає, що у разі присудження оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей період.

Однак у своїй постанові від 25.05.2016 р. Верховний Суд України вказав, що посилання на п. 32 постанови Пленуму є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог ч. 3 ст. 117 КЗпП України, виключеної на підставі Закону України №3248-15 від 20.12.2005 р.