Накладення арешту на майно боржника - гарантія виконання рішення в господарських майнових спорах

Ефективний захист порушених майнових прав полягає не стільки у винесенні судом позитивного рішення у справі, як у реальній можливості подальшого виконання такого рішення та стягнення грошових коштів з боржника

Важкою хворобою системи правосуддя є стадія виконання рішень. Адже, навіть при ухваленні судом позитивного рішення про стягнення грошових коштів з боржника, на стадії виконавчого провадження виявляється, що будь-яке майно, на яке можна було б звернути стягнення у боржника відсутнє, відтак виконавчий документ повертається заявнику без виконання.

І така доля спіткає кожне третє, як не друге рішення суду.

Відтак, навіть звернувшись до суду та вигравши справу позивач не може в дійсності відновити свої порушені права.

Тому, важливим моментом у процесі захисту прав у судовому порядку є забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно боржника та/або грошові кошти, що дозволить в подальшому державному чи то приватному виконавцеві звернути на них стягнення на користь позивача.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, серед яких накладення арешту на грошові кошти Боржника, що знаходяться на рахунках у банківських та фінансових установах та накладення арешту на нерухоме майно боржника.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однак, місцеві господарські суди досить часто відмовляють у задоволенні таких заяв про забезпечення позову, посилаюсь на те, що позивачем не доведено достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду а саме: не доведено факт реалізації майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Однак, на практиці такі обставини досить важко, практично не можливо довести, адже боржник, який ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань та має наміри в подальшому не виконувати рішення суду ретельно приховує свої операції по виведенні грошових коштів з рахунків, відчуженні нерухомого майна, укладенні різних договорів, що сприяють подальшому невиконанню рішення суду.

За таких обставин, судовий захист порушених прав позивача стає дуже крихким інструментом, адже досить часто, станом на момент винесення рішення у справі, відповідачем вже відчужено усе майно, що дозволяє останньому спокійно ухилятися від виконання рішення суду та вимог державного/приватного виконавця.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.