Над вашою дитиною знущаються у школі: як покарати кривдників?

Дитячі спогади зі шкільного дитинства – одні з найяскравіших у нашому житті. Хвилюючі миті першого дзвоника, нові друзі, нові знання, дорослішання, перше кохання… Все це прекрасне і світле назавжди закарбовується у нашій пам’яті й зринає теплим спомином завжди, коли гортаємо шкільний альбом. Але всі ми так само пам’ятаємо, що школа – це ще й перші уроки соціальної взаємодії. Діти та підлітки в навчальних закладах вчаться спілкуватися, будувати взаємини між собою, а оскільки всі діти дуже різні, то тут не уникнути суперечок та конфліктів.

Але що робити, коли конфлікт не вирішується, а переростає у проблему – у цькування дитини, знущання над нею – фізичне чи психічне? Чи можна покарати кривдника дитини? Як це зробити? Такими питаннями задаються багато батьків, що стикнулися з подібною проблемою.

На жаль, на сьогодні в нашій державі склалася не найкраща ситуація щодо цькування дітей та підлітків у навчальних закладах. Про це свідчить офіційна статистика – як повідомила в одному з інтерв’ю генеральний директор Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти Лариса Самсонова, у 2017 році в українських школах було близько 109 тисяч звернень до психологів з приводу цькування. За даними громадської організації STUDENA в 2018-му році в українських школах 63,9% учителів стикалися із цькуванням дітей у своєму класі, 51,3% випадків цькування відбуваються в середній школі[1].

Міністерство юстиції свого часу оприлюднило таку статистику: за даними дослідження UNICEF Україна за 2017 рік, 67% дітей стикалися з булінгом (були жертвою або свідком), а 40% постраждалих від цькування взагалі ні з ким не ділилися проблемою і не зверталися за допомогою. За даними доповіді ВООЗ в 2016 році, Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн по відсотку жертв булінгу серед 15-ти річних (9% дівчат та 11% хлопців)[2].

Тобто явище булінгу стало справжньою проблемою українських шкіл. І вона досягла таких масштабів, що просто вимагала законодавчого врегулювання.

Відповіддю на цей виклик став прийнятий Верховною Радою України так званий «Закон про булінг», підписаний Президентом України 18 грудня 2018 року (повна назва - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

Користуйтеся консультацією: Булінг. Відповідальність.

Що ж дає прийнятий закон? А цікавий він тим, що вперше у нашій державі на законодавчому рівні визначено поняття булінгу. Прописано права та обов’язки учасників навчального процесу (учнів та вчителів). Запроваджено адміністративну відповідальність дітей та їх батьків за булінг.

Тепер детальніше.

По-перше, закон дає визначення терміну «булінг».

Так, булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.