Мовний омбудсмен в Україні: дієвий інструмент чи формальність?

Через рік після ухвалення закону про державну мову в Україні фактично так і не запрацювала передбачена документом посада мовного уповноваженого. DW з'ясовувала перспективи цієї інституції.

Рік тому, 25 квітня, Верховна Рада України ухвалила закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Українська мова стала обов'язковою для органів державної влади та публічних сфер. Документ набув чинності у липні 2019 року, однак окремі його положення вступатимуть у дію поетапно - аж до 2030 року. Контролювати виконання норм закону мала би окрема особа - уповноважений із захисту державної мови. Однак перша в історії України мовна омбудсменка Тетяна Монахова заявила про відставку вже через п'ять місяців після свого призначення, мотивуючи це відсутністю політичної волі, організаційної підтримки та фінансування.

Вспомните новость: Закрытие 10−11 классов, меньше полномочий у родителей и изучение государственного языка. Что изменит новый закон об образовании — разбор

Навіщо потрібен мовний уповноважений

Відповідно до закону, уповноважений із захисту державної мови є посадовою особою, завданнями якої є захист української мови як державної, захист права громадян на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, усування перешкод та обмежень у користуванні державною мовою. До повноважень омбудсмена, зокрема, входить контроль органів державної влади, розгляд скарг, складання протоколів та стягнення штрафів. За потреби посадовець може залучати до своєї роботи працівників Нацполіції.

Завданням першої в історії України мовної уповноваженої насамперед було організувати свою роботу, налагодити комунікацію з суспільством, створити секретаріат із допомогою уряду. Однак саме ці завдання Тетяні Монаховій виконати не вдалося, наголошує у розмові з DW активіст із захисту української мови та співкоординатор громадського руху "Простір свободи" Тарас Шамайда.

На його думку, без такого інструменту, як уповноважений, закон про мову можна просто "покласти в шухляду, і виконуватися він не буде". Шамайда переконаний, що частину функцій уповноваженого можна було би успішно здійснювати вже зараз у взаємодії з громадськістю, однак на практиці ця посада так і не запрацювала. Він наводить у приклад численні факти порушень норм закону у сферах обслуговування пасажирів та реклами. "Уповноважена мала би звернутися до міністерства інфраструктури, аби для початку хоча б забезпечити донесення інформації, і далі спільно з міністерством контролювати ситуацію", - вважає Шамайда.

Згадайте новину: Ухвалення закону про українську державну мову: що треба знати про зміну статусу російської в Україні

Чому не запрацювала нова інституція

Проблеми з мовним омбудсменом виникли ще на етапі відбору претендентів, який затягнувся більш ніж на місяць. Критики називали це навмисним саботажем закону владою, представники влади виправдовувалися організаційними моментами. У результаті з-поміж двох кандидатур була затверджена претендентка від міністерства культури, молоді і спорту - миколаївська науковиця Тетяна Монахова. Проти її призначення напередодні виступила низка громадських діячів, пояснюючи, що вона не відзначилася жодними публічними діями з підтримки закону чи захисту мовних прав українців.

"На жаль, побоювання, які були висловлені в листопаді, справдилися. Ми просто втратили п'ять місяців… Для чого була призначена ця кандидатура - для мене досі загадка", - коментує роботу уповноваженої Тарас Шамайда. Він вважає, що політичної волі розв'язувати організаційні питання не вистачило насамперед у самої Монахової. І звертає увагу на те, що на виконання закону паралельно був створений ще один орган - комісія зі стандартів державної мови, яка встигла налагодити свою роботу. Так, її представники уже представили на громадське обговорення порядок складання іспиту на рівень володіння українською мовою. Іспит стане обов'язковим для низки державних службовців із липня 2021 року.