Мистецтво змагальності або коли стратегія адвоката заводить володаря мантії в глухий кут

Суди вживають усіх можливих заходів для забезпечення права обвинуваченого на захист. Та часом зайве мудрування адвоката, наприклад нерозкриття стороні обвинувачення доказів, що свідчать про невинуватість підзахисного, заважає прийняти справедливе рішення.

Право на захист

У Жидачівському районному суді Львівської області узагальнили практику забезпечення права на захист під час кримінального провадження. Автори документа зазначають, що право на захист є одним із невід’ємних прав особи. Відповідно до ч.2 ст.63 Конституції підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. У Кримінальному процесуальному кодексі визначено порядок участі захисника в кримінальному провадженні.

Забезпечення обвинуваченому права на захист згідно з п.5 ч.2 ст.129 Конституції є основною засадою судочинства, а відповідно до п.13 ст.7 КПК віднесено до загальних засад кримінального провадження. Стаття 59 Конституції проголошує право кожного на правничу допомогу та вільний вибір захисника своїх прав. У ст.20 КПК, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплені права підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого:

• на захист, що полягає в наданні йому можливості дати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення;

• збирати й подавати докази;

• брати особисту участь у кримінальному провадженні;

• користуватися правовою допомогою захисника;

• реалізовувати інші процесуальні права, передбачені кодексом.

Відповідно до положень ст.48 КПК захисник у будь-який момент може бути залучений підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами на прохання чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі в кримінальному провадженні.