Микита Задорожний: Як запобігти зловживанням під час тимчасового вилучення майна

Напевно, жодне кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 КК України, не обходиться без обшуків, в результаті яких посадові особи ДФС вилучають у підприємств та фізичних осіб різноманітне майно: термінали мобільного зв’язку, комп’ютери, жорсткі диски, документи, грошові кошти тощо.

Саме по собі вилучення майна під час обшуку ще не ставить на ньому «хрест». Чинним КПК України встановлено декілька умов, лише при додержанні яких слідчим, прокурором та навіть слідчим суддею, таке майно надовго може вибути з фактичного володіння його власника або іншого володільця.

Однією з таких умов, зокрема, є подача слідчим, прокурором клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у строки, передбачені ч.5 ст.171 КПК України (протягом 48 годин після тимчасового вилучення майна при виконанні ухвали слідчого судді про обшук та не пізніше наступного робочого дня після тимчасового вилучення майна в інших випадках).

Здавалося б, такі доволі стислі строки та зазвичай великий обсяг майна, яке тимчасово вилучається працівниками ДФС під час обшуків, мав би спонукати їх на якомога ретельнішу підготовку до виконання ухвал слідчих суддів з тим, щоб в найкоротший строк оформити клопотання відповідно до вимог ст.171 КПК України, додавши до нього докази існування тих обставин, які слідчий, прокурор поклали в основу його обґрунтування.

Однак, слідчі та прокурори вирішили піти іншим шляхом, а слідчі судді, як свідчить практика, зазвичай, потурають їм у цьому.

Йдеться про застосування норми, передбаченої ч.3 ст.172 КПК України: «Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні».

На думку сторони обвинувачення, на яку здебільшого пристають і слідчі судді, цей строк починає свій перебіг з моменту отримання прокурором копії відповідної ухвали.

Однак, на нашу думку,враховуючи той факт, що початок перебігу вищезгаданого 72-годинного строку чинним КПК України прямо не пов’язано з моментом отримання прокурором копії ухвали про повернення його клопотання, усунення його недоліків та повторна подача мають відбутись протягом 72 годин з моменту постановлення ухвали.

Такий спосіб визначення моменту початку перебігу вказаного строку постає вірним через те, що норма, яка регламентує повернення прокурору його клопотання, міститься в статті під назвою «розгляд клопотання про арешт майна». При цьому в цій статті не йдеться про будь-який особливий порядок встановлення відповідності/невідповідності поданого клопотання вимогам, встановленим ст.171 КПК України, а відтак ця обставина також повинна досліджуватись саме в судовому засіданні, в якому, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, мають право брати участь слідчий з прокурором.

Лише в судовому засіданні, де присутні слідчий та/або прокурор, слідчий суддя може заслухати їх гіпотетично можливу думку щодо надання меншого за 72 години строку на усунення недоліків клопотання.

Тобто про висновок слідчого судді щодо наявності підстав для повернення клопотання слідчий і прокурор можуть дізнатися відразу ж після ухвалення такого рішення слідчим суддею.