Методика проти цивільного кодексу? Чому власники пошкоджених у ДТП транспортних засобів опиняються двічі потерпілими

У професійному середовищі судових експертів-автотоварознавців йде обговорення аспектів застосування та покращення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Дозволю собі висловити думку з точки зору практикуючого адвоката, якому постійно доводиться вести справи, у яких ця методика застосовується. Точка зору ця проста та зводиться до фрази з відомого анекдоту: «Та тут усю систему треба міняти!». Точніше, міняти треба деякі принципові закладені у основу діючої Методики підходи.

І робити це потрібно з двох причин. По-перше, принципи ці докорінним чином суперечать положенням Цивільного кодексу України (далі ЦК). По-друге, ставлять потерпілого від ДТП, якому і так спричинено шкоду, у несприятливе та вразливе становище. Щоправда, міняти потрібно не лише Методику, але великі проблеми закладені саме у ній.

Передусім, звернемося до положень ЦК, які визначають, що таке шкода або збитки, та хто має визначати спосіб їх відшкодування.

Так, ст.22 ЦК каже нам:

«2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

…4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.»

Тепер звернемося до ст.1192 ЦК:

«1. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.»