Новели КПК - Кримінальні проступки: бути чи не бути ?

Заложенную в УПК 2012 года идею гуманизации могут превратить поспешными инициативами в репрессивный механизм

Принятие в 2012 году Уголовного процессуального кодекса ознаменовало новый этап развития уголовного процессуального законодательства, направленный на соблюдение прав и свобод человека, пересмотра неэффективных форм досудебного производства. Вместе с появлением в УПК прогрессивных правовых положений в нем нашел отражение институт уголовных проступков. Однако уже почти 4 года кодекс остается единственным законодательным актом, в котором содержатся положения, касающиеся уголовных проступков. Именно эти нормы стали катализатором для оживленных обсуждений в многочисленных экспертных группах, на конференциях и других научных мероприятиях, однако почему-то так и не нашли своей логической реализации.

Загальмований процес

Безумовно, інститут кримінальних проступків мав би бути запроваджений безпосередньо під час прийняття нового КПК. Однак це потребувало кардинального перегляду концепції побудови норм матеріального закону.

З огляду на нестачу часу для розроблення нового закону про кримінальну відповідальність, планувалося відразу після прийняття КПК підготувати та подати відповідні зміни на розгляд парламенту. Для цього було створено робочу групу з питань реформування законодавства про адміністративні правопорушення та запровадження інституту кримінальних проступків. Але з незрозумілих причин 20 лютого минулого року указом глави держави цю групу було ліквідовано.

Жодних альтернатив подальшої діяльності у вказаному напрямі не було запропоновано. Як результат — тисячі проваджень (кількість яких зростає з кожним днем), значне навантаження на слідчих, неможливість залучення до проведення досудового розслідування оперативних працівників та інших служб.

Читайте статтю: Кримінальна відповідальність за несплату податків vs Узгодження грошового зобов'язання

За статистичною інформацією, лише торік слідчими закінчено розслідування у майже 220 тис. кримінальних проваджень. При цьому із загальної кількості розслідуваних злочинів тяжкі та особливо тяжкі становлять лише чверть. Одночасно некваліфіковані крадіжки, шахрайства (ч.1 ст.185, ч.1 ст.190 Кримінального кодексу) та легкі тілесні ушкодження (ст.125 КК) сягають майже 40%. Це все призводить до того, що замість розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів слідчі змушені займатися досудовим розслідуванням правопорушень, які не становлять значної суспільної небезпеки, що жодним чином не відповідає ідеології нового КПК.

Проступок з ознаками злочину

Не вдаючись до дискусії щодо правомірності запровадження категорії «кримінальне правопорушення» та його видів, зазначу, що відповідно до положень ч.2 ст.1 КК виключно Кримінальний кодекс визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та яке покарання застосовується до осіб, котрі їх скоїли. Тому запровадження поняття «кримінальне правопорушення» без унесення відповідних змін до закону про кримінальну відповідальність є не зовсім виправданим, проте вимушеним кроком з огляду на рекомендації Венеціанської комісії та низку рішень Європейського суду з прав людини стосовно України. Адже наша країна неодноразово була об’єктом критики з боку авторитетних міжнародних інституцій саме через невідповідність її деліктного законодавства та правозастосовної практики загальноприйнятим у цивілізованому світі вимогам.