Крадіжка під час війни: короткий огляд судової практики

Введення воєнного стану в Україні вплинуло практично на усі сфери суспільного життя, в тому числі й на кримінально-правову. З морального погляду злочини вчинені під час війни характеризуються особливою зухвалістю та безпринципністю, оскільки у своїй більшості вони вчиняються самими ж українцями на шкоду українського суспільства, яке і так переживає наразі скрутні наслідки повномасштабної війни.

З початком вторгнення рф на територію України, користуючись тимчасовою нестабільністю в державі, стрімкими темпами почала зростати кількість злочинів проти власності. В народі відповідні дії одразу ж охарактеризували як мародерство та усілякими «народними методами» запобігали його розповсюдженню. Враховуючи це, законотворець також вирішив внести свою лепту в запобігання розповсюдження злочинів проти власності під час війни та законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-IX від 03 березня 2022 року, посилив кримінальну відповідальність за крадіжку вчинену в умовах дії воєнного стану.

Оскільки прийняті зміни до кримінального законодавства стали об’єктом численних публікацій як практиків, так і науковців (пік публікаційної активності припав на 2022 рік), вважаємо за необхідне проаналізувати практику притягнення до відповідальності за крадіжку вчинену в умовах воєнного стану станом на середину 2023 року.

Теоретичний аспект кваліфікації крадіжки в умовах воєнного стану

Перш ніж переходити до аналізу судової практики за середину 2023 року, що стосується крадіжки вчиненої в умовах дії воєнного стану, варто розібратися з теоретичними аспектами кримінального права в частині характеристики відповідних суспільно небезпечних правопорушень.

Крадіжка відповідно до частини 1 статті 185 Кримінального кодексу України є таємним викраденням чужого майна, яка в мирний час (до введення правового режиму воєнного стану) у випадку відсутності кваліфікуючих ознак, що переводили її в площину інших частин, вважалася проступком, санкцією за відповідні діяння було передбачено покарання від штрафу 17 тисяч гривень до обмеження волі строком до 5 років.

Однак, 03 березня 2022 року законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-IX, частину 4 статті 185 Кримінального кодексу України було доповнено, а саме тим, що крадіжка вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Таким чином, по своїй суті частина 1 статті 185 Кримінального кодексу України тимчасово, на період дії воєнного стану, замінилась на частину 4, в незалежності від того, що саме особа фактично протиправно таємно привласнила собі (чи то незначну кількість продуктів з магазину, чи то цінне майно, що підпадає під кваліфікаційну ознаку «у великих розмірах»). В результаті проста крадіжка (мається на увазі без кваліфікуючих ознак) з проступку переросла в тяжкий злочин.

Короткий аналіз практики судів щодо притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України в прифронтових областях (станом на 2023 рік)

За допомогою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ми вирішили здійснити аналіз вироків судів про притягнення винних осіб до відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України та зрозуміти специфіку вчинюваних злочинів, що стосуються таємного викрадення майна, на територіях наближених до фронту.

З аналізу вироків судів вбачається, що у своїй більшості суди визначають нижню межу санкції для правопорушника, а саме 5 (п’ять) років позбавлення волі, проте переважно зі звільненням від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку (Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 29.06.2023 року, посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/111863542; Вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.07.2023 року, посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/112314563; Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20.06.2023 року, посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/111744767; Вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 12.07.2023 року, посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/112138114; Вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2023 року, посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/112385625; Вирок Херсонського міського районного суду Херсонської області від 29.06.2023 року, посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/111890557; Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27.07.2023 року, посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/112451634); Вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 03.08.2023 року, посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/112590477).

З огляду змісту представлених вироків судів вбачається, що обставини вчинення винними особами крадіжок жодним чином не пов’язані з правовим режимом воєнного стану (окрім звичайно того факту, що усі вони вчинені під час його дії), тобто відповідні діяння могли б бути вчинені в мирний час також. Таким чином, можемо дійти до думки, що війна або запровадження правового режиму воєнного стану не впливало на полегшення вчинення відповідних діянь. В результаті випливає логічне запитання: яка різниця між крадіжкою здійсненою в мирний час та крадіжкою вчиненою в умовах правового режиму воєнного стану, якщо вона, для прикладу, була вчинена на території де бойові дії не відбуваються?