Корупція: Україна-Росія-Німеччина

7–8 листопада 2014 року в якості експерта Центру політико-правових реформ я взяв участь в конференції з назвою «Немецко-русские Осенние встречи», що вже в 19-й раз організовували і провели Євангелічна Академія (Берлін) і громадська організація «Немецко-Русский обмен» (Берлін), на запрошення останніх.

Учасниками конференції були вчені і практики, а також аспіранти і студенти, усього більш як 100 осіб. Були присутні і прості німецькі пенсіонери, напевно члени Євангельської церкви. Цікаво, що німецьким пенсіонерам є справа до усього того важливого, що відбувається у світі. Вони активно ставили запитання і спілкувалися з доповідачами під час кавової паузи. Було багато студентів з України, Білорусі і Росії, які навчаються в Німеччині.

Читайте статті: Боротьбу з корупцією припинено. Cui prodest?

Боротьбу з корупцією скасовано (на півроку).

Звикаймо:ані я тобі, ані ти мені!

«Кримнашей» серед учасників конференції не було. Принаймні відвертих. Один із учасників конференції – нібито студент з України поставив переді мною запитання: як ми, українці, допустили до влади Порошенка, Коломойського та інших, які ті самі олігархи, що й інші, які правили за Януковича. Відповів на це, що українці надто толерантні, схильні до розумних компромісів і не кровожерливі, а революція аж до знищення останнього олігарха та їхніх прислужників завжди поєднана з необхідністю пролиття рік крові; ми це вже проходили приблизно сто років тому.

Цікаво, що проблеми корупції аспіранти німецьких університетів обговорюють під час колоквіумів, які систематично відбуваються в різних містах. При цьому знають один одного в обличчя і збираються на колоквіуми усі, хто пише дисертації по корупційній тематиці – незалежно від того, робиться погляд на проблему через призму кримінального, адміністративного права чи іншої галузі юриспруденції, соціології, політології, філософії чи математики. І в цьому є сенс!

У своєму виступі, який довго переповідати не буду, я говорив про причини, стан і наслідки корупції в Україні, про старі й нові засоби боротьби з нею, про оптимізм і скепсис... Зокрема зазначив, що Революція Гідності в Україні відбувалась як продемократична і антикомуністична, проєвропейська і антирадянська, а також антикримінальна і антикорупційна. Основним приводом до неї був обман: більшість хотіла наблизитися до визнаних європейських цінностей: справжнього народовладдя, поваги до прав людини...

Було однаково цікаво послухати представників і від України – Олега Хоменка (Internews Network), Галину Сеник (Центр протидії корупції), і від Росії – Олену Панфілову (Трансперенсі Інтернешнл Росія), Андрія Келиха (Центр розвитку демократії і прав людини), Володимира Римского (Фонд ИНДЕМ), і від Німеччини – Штефана Мелле (Немецко-Русский обмен), Рюдигера Райфа (центральне відділення боротьби з корупцією генеральної прокуратури Берліна), Вольфганга Шаупенштайнера (адвокат, колишній суддя і прокурор) та інших.

То чим же відрізняється корупція в країнах, які за індексом ТІ перебувають, одна на 12-му, друга – на 127, а третя – на 144 місці серед усіх країн світу (відгадайте з трьох разів, хто на якому)? (Звичайно, я пожартував під час виступу, що мрією українців є посунути Німеччину вище, а самим посісти почесне 12-те місце).