Користуйся, поки можна! Або правові аспекти постійного користування земельною ділянкою

У недалекому минулому найбільшими постійними землекористувачами були підприємства державної та комунальної форм власності. Протягом першого десятиріччя незалежності значна частина цих підприємств реорганізувалася в процесі корпоратизації та приватизації. Поряд з цим, новоутворені підприємства-землекористувачі продовжували, а деякі – продовжують й досі користуватися земельними ділянками, часто не отримавши нові правовстановлюючі документи.

У зв’язку з цим, на практиці зазвичай виникає два питання: 1) чи припиняється право постійного користування земельною ділянкою в разі припинення землекористувача шляхом реорганізації, і 2) чи припиняється право постійного користування земельною ділянкою, якщо землекористувач, який має у постійному користуванні земельну ділянку, але не може мати її на такому праві відповідно до чинного законодавства, не переоформив право на земельну ділянку?

Згадайте новину: Оподаткування ПДФО відчуження земельної ділянки, отриманої у власність у процесі приватизації

Суть права постійного користування землею, характерні особливості

Право постійного користування земельною ділянкою є різновидом права користування землею. Це право полягає у володінні і користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками (№ 1-17/2005) виокремив характерні особливості цього правового титулу, а саме:

• право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;
• права та обов'язки постійних землекористувачів визначені земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
• постійні землекористувачі сплачують податок на землю, розмір якого визначається відповідно до законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;
• земельні ділянки передаються у постійне користування в порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта; оплаті підлягає лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Іншою особливістю права постійного користування землею є обмежене коло суб’єктів, які можуть його набути. Відповідно до статті 92 Земельного кодексу 2001 р. (ЗК 2001 р.), такими суб’єктами можуть бути:

• підприємства, установи та організації державної та комунальної форм власності;
• громадські організації інвалідів України, їх підприємства, установи та організації;
• зареєстровані релігійні організації України – виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
• публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»;
• вищі навчальні заклади – незалежно від форми власності;
• співвласники багатоквартирного будинку – для обслуговування такого будинку та забезпечення потреб власників, наймачів квартир та нежитлових приміщень.

До вказаного переліку землекористувачів не увійшли (не перелічені в статті 92 ЗК 2001 р.) громадяни та юридичні особи, які могли здійснювати право постійного користування земельною ділянкою відповідно до раніше діючого законодавства.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою полягає у безстроковому володінні та користуванні земельною ділянкою державної або комунальної власності, без встановлення строку користування, яке може набувати лише обмежене коло осіб.

1. Чи припиняється право постійного користування земельною ділянкою у разі припинення (реорганізації) юридичної особи-землекористувача?