Компенсація втрат на адвоката за рахунок іншої сторони судового спору

З прийняттям в 2017 році нової редакції процесуальних кодексів було суттєво змінено порядок компенсації витрат на професійну правничу допомогу і тепер при розрахунку цих витрат не враховуються граничні розміри компенсації, які абсолютно не відображали реальної вартості наданих послуг.

Новий механізм компенсації витрат на професійну правничу допомогу нарешті надав можливість стягнути ці витрати зі сторони судового спору, проти якої винесено судове рішення.

Хоча дана стаття містить посилання лише на Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК), інші кодекси містять аналогічні норми, тому при дослідженні проблемних питань стягнення гонорару адвоката з іншої сторони спору доцільно аналізувати практику застосування норм всіх процесуальних кодексів.

Стаття 133 ЦПК визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов’язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Отже, варто з самого початку визначитись з тим, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу (і стосовно пропорційності стягнення, і стосовно компенсації їх за рахунок держави у передбачених випадках, і стосовно винесення щодо цих витрат додаткового рішення і тому подібне). Однак, враховуючи саму природу таких витрат, до них не можуть бути застосовні норми стосовно їх розстрочення чи звільнення від їх сплати.

Аналізуйте судовий акт: 63000 гривень гонорару за позовну заяву на трьох аркушах – забагато (ВС/КАС № 810/3806/19 від 17.09.2019)

Строки і порядок подання документів для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Основне правило, яке слід пам’ятати, маючи намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу – це те, що розрахунок таких витрат і прохання стягнути ці витрати повинна містити перша заява по суті спору. Така вимога закріплена в ч. 1 ст. 134 ЦПК (попереднє визначення суми судових витрат), п. 9 ч. 1 ст. 175 ЦПК (вимоги до позовної заяви), п. 7, 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК (вимоги до відзиву). В цьому розрахунку сторона зазначає попередні і орієнтовні суми всіх судових витрат, які вона вже понесла або планує понести у зв’язку з розглядом судової справи.

Якщо перша заява по суті спору не містить прохання стягнути з іншої сторони судові витрати, то в подальшому таке прохання заявляється до суду разом з клопотанням про поновлення строку (в якому, звичайно ж, мають вказуватись поважні причини пропуску строку).

Хоча у попередньому розрахунку і вказується конкретна вартість адвокатських послуг, вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в першій заяві по суті спору краще формулювати без зазначення конкретної суми, оскільки сам розрахунок є орієнтовним і подальша вартість адвокатських послуг може коливатись, наприклад, в залежності від кількості судових засідань чи поданих іншою стороною документів.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 134 ЦПК).