Колізія норм чи апеляційна дискреція?

Jura novit curia

Право на судовий захист прав і свобод особи гарантоване Конституцією України. Такий захист здійснюється у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства України, в залежності від суті такого права чи інтересу.

Слід зазначити, що право на судовий захист передбачає й конкретні гарантії, які закріплені на законодавчому рівні. До однієї з таких гарантій відноситься право особи на виконання судового рішення. Позитивний обов’язок з виконання судового рішення покладається на державу. При цьому така гарантія має відповідати та узгоджуватися з принципом ефективного поновлення в правах особи, якщо такі були порушені. На практиці непоодинокі випадки неефективного виконання судового рішення (тривалий час виконання, повернення виконавчого документу, зупинення виконавчого провадження, тощо).

У даній статті пропонується розглянути питання можливого впливу судів апеляційної інстанції на ефективне виконання рішення суду першої інстанції в контексті покладених на суд обов’язків.

Так, процесуальні норми передбачають, що в разі коли апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Така норма закріплена в Господарському процесуальному кодексі (ч. 4 ст. 262), Цивільному процесуальному кодексі України (ч. 4 ст. 359), Кодексі адміністративного судочинства України (ч. 4 ст. 300).

Наведена норма процесу передбачає обов’язок суду апеляційної інстанції зупинити саме дію оскаржуваного рішення, у разі поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому дискусійним є також питання визначення форми відповідного судового акту, оскільки понятійний апарат процесуальних кодексів визначає, що рішенням суду є рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги, а судовим рішенням є ухвали, рішення, постанови (у ГПК та ЦПК також судові накази). А тому виникає питання про можливість зупинення дії виключно рішення суду по суті спору або ж дії і інших судових рішень, які оскаржуються в апеляційному порядку (ухвали суду першої інстанції). Такий недолік можна усунути шляхом внесення відповідних змін до наведених норм, вказавши «рішення суду», або «судове рішення».

Крім того, нормами процесу передбачено, що у випадку відкриття апеляційного провадження за скаргою, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується (ст. 272 ГПК України, ст. 370 ЦПК України. ст. 323 КАС України).

Наведена норма стосується так званого «повторного» оскарження рішення суду в апеляційному порядку особою, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи. Такою нормою передбачено право, а не обов’язок суду апеляційної інстанції на зупинення дії рішення суду. При цьому наведеною нормою чітко передбачено можливість зупинення саме рішення суду, а не рішення, що дає підстави вважати наведену вище неточність технічним недоліком у формулюванні статтей процесуальних кодексів.

Отже, наведеними нормами процесуального права передбачено обов’язок (у разі оскарження рішення суду першої інстанції вперше) та право (у разі «повторного» оскарження рішення суду в апеляційному порядку особою, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи) зупинити дію рішення, у разі поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому наведені норми не містять переліку (випадків) рішень, дію яких може бути зупинено (і при дотриманні обов’язку і при застосуванні відповідного права судом апеляційної інстанції). А тому, у даному випадку, виникає питання: чи може суд апеляційної інстанції зупиняти дію будь-якого рішення суду, у разі поновлення строку на апеляційне оскарження?

У даному випадку вбачається за доцільне звернутися до інших норм процесуального права, які б дали змогу роз’яснити дане питання.

Нормами процесуального права, які регулюють діяльність суду касаційної інстанції, передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо (ст. 294 ГПК України, ст. 394 ЦПК України). Наступна норма процесуального права деталізує таке право Верховного Суду та визначає, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку (ст. 332 ГПК України, ст. 436 ЦПК України, ст. 375 КАС України). Наведені норми передбачаються право суду касаційної інстанції на вчинення відповідних процесуальних дій.